Лист жінці, яка думає, що з нею щось не так 🫂

Ти плачеш над рекламою, хоча раніше не плакала.
Дратуєшся на дітей і одразу картаєш себе.
Лягаєш о пів на дванадцяту, а о четвертій ранку вже лежиш з відкритими очима. І все пояснюєш собі однією фразою: «Я просто не справляюсь».

Я не буду писати «це все гормони, розслабтесь». І «візьміть себе в руки» теж не буду…

Є третя можливість. Перименопауза - це роки перед менопаузою, зазвичай у 40+, коли гормони не просто спадають, а коливаються.
Цикл стає нерегулярним, з’являються припливи, піт уночі, поганий сон.

Дослідження, що роками стежили за жінками, показують: у цей період депресивні симптоми трапляються частіше, ніж раніше.

Після менопаузи такої різниці вже не знайшли. Сон і настрій впливають одне на одного, тож розплутувати, що почалось першим, важко.

На мій погляд, є ще одне. Це вік, коли тіло не слухається, а життя вимагає багато. Суворий внутрішній голос ставить діагноз «слабка», хоча потрібна допомога.

Це ще й маленька втрата: молодості, можливостей, звичного образу себе…

Сумувати за цим нормально🙌

До лікаря варто піти, якщо:
✅ настрій чи сон погані давно
✅ це заважає працювати й жити
✅ цикл змінився, а ви не розумієте чому

Лікар перевірить, чи це перименопауза, чи щось інше