Останні кілька днів страшні новини йдуть так щільно, що в якийсь момент психіка просто перестає це витримувати.Ти читаєш одну новину, ще не встигаєш якось усвідомити її, а вже з’являється наступна. Руйнуються будинки, гинуть люди. Дівчина, яка вже не станцює свій випускний вальс. Діти, які залишилися під завалами. Юна дівчина, яка закінчила інститут і мала стати лікаркою. Фотографії, історії, обличчя, деталі, від яких стискається серце.І навіть якщо це відбувається не з тобою прямо зараз, це все одно відбувається поруч. У твоїй країні. З людьми, які так само мали плани на літо, на життя. З людьми, чиї квартири мали бути місцем безпеки, а не місцем смерті.Сьогодні я відчула, що не можу працювати так, як планувала. У мене були зовсім інші наміри: записати відео, написати корисний текст для батьків про підлітків. Але сьогодні я не маю того стану, з якого можна спокійно говорити про спілкування, домовленості й підлітковий вік.І я знаю, що не одна така.У багатьох зараз тривога виходить за звичні межі. Не хочеться брати телефон у руки, бо вже страшно відкривати новини, і водночас неможливо його не відкрити.У такі дні ми стикаємося з кількістю болю, яку неможливо спокійно обробити. Психіка не створена для того, щоб безкінечно пропускати через себе смерть дітей, зруйновані будинки, нічні удари, фотографії загиблих і чужі історії, які не відчуваються як чужі.Якщо ви сьогодні плачете, завмираєте, злитеся, не можете зосередитися, відчуваєте важкість у тілі, тривогу, безсилля або бажання сховатися від усього світу, це реакція на реальність, у якій занадто багато смерті, страху й руйнування.І особливо важко, коли ви мама. Коли поруч є діти, побут, справи, чиясь потреба у вашій присутності.Тому сьогодні хочу написати про те, що можна зробити в такий день, коли страшних новин стає забагато.✅ Перше - не вимагати від себе звичайної продуктивності.Коли психіка отримує занадто багато страшної інформації підряд, вона перевантажується. Всередині йде невидима робота: витримати, усвідомити, не розпастися від безсилля, не потонути в тривозі, не втратити контакт із собою.Тому, якщо є можливість, знизьте планку на сьогодні. Залиште найнеобхідніше, а те, що може почекати, нехай почекає.✅ Друге - зупинити нескінченне добирання подробиць.Можна сказати собі: я вже знаю достатньо, щоб розуміти, що сталося страшне. Мені не потрібно добирати жах новими фотографіями, відео, подробицями й коментарями. Я можу повернутися до новин пізніше, але зараз мені потрібна пауза.✅ Третє - зробіть одну маленьку дію для життя.Приготуйте їжу. Погодуйте тварину. Обійміть дитину. Напишіть близькій людині.На фоні великого горя це може здаватися нічим, але психіка тримається саме через маленькі повторювані дії.Неможливо звикнути до страшних новин: до загибелі дітей, зруйнованих будинків, нічних ударів, чужого горя. Неможливо і не потрібно звикати, ніби це просто частина життя.Але можна вчитися не руйнуватися щоразу до самого дна. Можна вчитися вимикати новини, коли всередині вже немає місця для ще одного удару. Можна плакати й при цьому пити воду. Можна боятися й усе одно бути поруч із дитиною.У такі дні нам не потрібно ставати сильними й нечутливими. Нам важливо залишитися живими всередині.Бережіть себе сьогодні. І якщо вам дуже важко, не залишайтеся з цим наодинці.❤️