А ще, сьогодні мені трапилася комплементарна пара стрільців)У кожному підрозділі зазвичай є певний середній рівень. Хтось стріляє краще, хтось гірше; хтось швидше, хтось повільніше. Але граничні випадки - рідкість.Сьогодні мені пощастило вперше за довгий час побачити стрільця, який стріляв без промахів. Взагалі. Жодного, здається, не допустив. Так, з АКМ, з рук, з різних положень, відстані від 80 до 250 м.Скидаю капелюха, насправді, бо так стріляти - то треба мати хист. Я особисто стріляю більш-менш влучно, але дуже повільно - бо я прийшов з високоточки, де швидко натискати на спуск це табу. А цей дядько стріляв і швидко, і влучно. Такі стрільці - велика рідкість.Ну, а отою комплементарною парою йому став хлопчина, якого ми намагались навчити влучати сумарно десь години півтори. Двоє чи троє інструкторів  працювали по черзі і разом; перепробували всі відомі ілюстрації, пояснення і методи. Спалили добру сотню патронів.Марно. Людина вперто не хоче вирівняти мушку у цілику і навести усе це на ціль. І тому стріляє вона куди завгодно, але не туди, куди треба. І, ясна річ, не влучає.Довелось поставити задачу стріляти "у бік мішені". Але робити це принаймні швидко!  Бо гірше промаху може бути лише повільний промах. А швидкість і щільність вогню може частково компенсувати відсутність влучності - особливо коли противник не дає шансів ретельно по ньому прицілитись.Ну, а в сумі ці два стрільці якраз і складають вже згадану комплементарну пару) І якщо хто читав "Пастку на дурнів" Хеллера (Catch-22), то можете спробувати вгадати, на яких посадах будуть далі служити ці два стрільці))Тихої ночі усім!