Prozapas

Уявіть собі державу, яка пʼятий рік 12-річноі війни воює за життя. У цій державі військові щодня тримають фронт. Платять здоров’ям, нервами, молодістю, іноді — всім. Але за ці роки їхні виплати так і не були нормально проіндексовані. Долар уже майже по 45. Війна в країні. Ціни ростуть. Але грошей для індексації військовим, як завжди, немає. Зате гроші знаходяться на «чекінг», «єбакінг» і ще десятки красивих програм, після яких у країні стає більше презентацій, але не снарядів, дронів і справедливості. Ми пʼятий рік говоримо одну просту річ: військовий збір має йти військовим. Не на політичні забаганки і не на чергову програму з гарною назвою і сумнівним сенсом. А саме туди, куди люди і думають, що він іде, коли платять його із зарплати: на тих, хто захищає Україну. І лише зараз є перший результат. Бюджетний комітет нарешті рекомендував ухвалити законопроєкт, який спрямовує кошти військового збору до спеціального фонду — на виплати військовослужбовцям. Це понад 200 мільярдів гривень щороку. 200 мільярдів, які мають працювати не на піар влади, а на армію. Голосування — наступного тижня. І тут уже не буде красивих пояснень. Буде простий тест: хто за армію — голосує за, хто за популізм — викручується. Український парламент має нарешті стати на бік військових. Бо в країні, яка воює, пріоритети мають бути не в презентаціях і не в гарних програмах з кінцівкою «інг». Спочатку — Армія. Потім — усе інше.📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter

путін використовує переговори щодо мирної угоди для затягування війни. Захід має тиснути на нього з однією вимогою: повне припинення вогню. Бо росія розуміє лише мову сили, а союзники повинні тримати єдність навколо України. Про це говорив в етері хорватського телеканалу N1, наголосивши, що мирна угода з 20 чи 28 пунктів — це лише пастка путіна. Агресору не потрібна наша земля, тому він повністю знищує українські міста на Донбасі. путін хоче захопити всю Україну, а після цього, можливо, і всю Європу. Будучи сильними, ми можемо зруйнувати його сценарій. Для цього Україні потрібна зброя. ППО, щоб зупинити ракетні атаки та дрони. Ракети великої дальності, щоб на кожну атаку на українські цивільні об’єкти була негайна відповідь українською атакою. Повітряні сили, бо ми будемо битися і захищати все європейське небо. Нам потрібні санкції, щоб путін платив високу ціну за свою агресію. Тому не розумію, коли Європа на вимогу Угорщини просить відновити роботу нафтопроводу «Дружба», який постачає російську нафту. Чому Угорщина не може купувати нафту через Хорватію та через світовий ринок? Допомога Україні — це не благодійність, а інвестиція в континентальну безпеку. Що швидше це зрозуміє кожен європеєць, то краще. Попри те, що у росії більше території, людей, грошей, ми — сильніші. Весь світ з нами. Створивши нові українські Збройні Сили, ми зі значно меншими витратами можемо бити росіян. Ніхто в це не вірив. Але у мене ніколи не було жодних сумнівів щодо сили України.📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter

Пам'ятаєте перед виборами 2019 року натовпи бородатих пацанів з т.зв. "національних дружин", які штовхались з поліцією, атакували авто Верхголовкома і проводили сумнівні марші столицею?А тепер уявіть, що всі вони матимуть право на легальну зброю.Так що в наших умовах перші, хто будуть озброєні короткостволом, це не "звичайні громадяни для самозахисту" - а сумнівні приватні "корпуси".Такі на жаль реалії нашого скаліченого суспільства, якщо відкинути ілюзії про "рівність озброєних чоловіків" - нам до цього як до кави в Ялті рачки;(а з деякими поліціянтами, які тікають при вигляді зброї - ситуація при чиємусь недоброму бажанні може взагалі бути неконтрольованою, я вже мовчу про вплив КГБ)._____А щодо прикладу сталого суспільства зі легалізованою зброєю як наприклад в США, то днями там якесь їбануте вбило 8 дітей - і як легалізація цьому запобігла?Так що питання набагато складніше, якщо подумати.Але думати у нас досі не так популярно, як закликати просто видати кожному бажаючому по пістолету.

Так, я майже припинив писати дописи, бо... насправді, ну дуже багато причин чому. Але зараз у нас термінова та катастрофічна проблема!Але спочатку про дописи...Коментувати загальнонаціональні та/або міжнародні події? Так експертів хватає, з будь-якого приводу — війна в Україні, війна в Перській затоці, орбан-шморбан. Мені набагато простіше зателефонувати Маршалу та висловити йому слова подяки особисто, ніж писати те ж саме у ФБ.Розповідати про діяльність ГО Справа Громад та Фонд Порошенка? Так, це наше повсякденне життя. Світлини кожного тижня на сторінці Петро Порошенко, кожного тижня — це не перебільшення. Наприклад от, минула пʼятниця - 9 контейнерів, переобладнаних у шиномонтажні та акумуляторні комплекси. А це означає 9 причепів, мамма міа, знову потрібні причепи.  Але зараз є термінова проблема, саме термінова і саме проблема. "Завдяки" цьому рудому "генію" та кризи з нафтою — ціну на пальне відчувають всі, хто заправляє автівки. А вже ось-ось відчують взагалі всі, бо ціни полізуть вгору. Але нас підкосили саме ціни на пальне і зарезервований на квітень бюджет на перевезення для військових ми вже витратили. Стоять вантажівки.Стоять вантажі.Чекають військові.Я намагаюсь не писати про збори коштів вже більш як рік, але зараз ситуація не просто термінова, вона КРИТИЧНА. І я дуже прошу спробувати нам допомогти, бо військові не можуть чекати. 💳 Посилання на банку МОНОhttps://send.monobank.ua/jar/5QZhma2F8k

Олег Барна завжди боровся за Україну та її вільне майбутнє. Уже третій рік, як його немає з нами, а досі важко до цього звикнути. Його смерть тоді стала для мене ударом, цілковитою несподіванкою, хоча на фронті смертельна загроза всюди. Олег загинув під час штурму ворожих позицій за день до свого дня народження 17 квітня, біля села Павлівка на Донбасі. До останнього подиху він виконував те, у що вірив: Україна повинна бути сильною та незалежною. І нічому російському немає місця на нашій землі. Олег завжди був серед перших: мав гаряче серце, був чесним і прямолінійним. Ніколи не стояв осторонь, коли Україна кликала: ні тоді, коли був студентом і брав участь у голодних протестах, ні коли став народним депутатом. У лютому 2014 року ми разом були на Майдані. Тоді, в Маріїнському парку, Олега поранили під час протистоянь із силовиками. Він показав, що не боїться пролити власну кров за гідність і свободу українців, за наше європейське майбутнє. Таким принциповим я і знав Олега весь час нашої дружби та державної роботи. А ще Олег був дуже впертим і завжди наполягав на своєму. Попри травми він пішов добровольцем на фронт, коли на сході України розпочалася війна. Взяв до рук зброю і в 2022 році, хоча вже був непридатний до служби, і домігся, щоб його взяли саме до штурмової бригади. «Ми маємо залишити нашим дітям захищену, безпечну країну, щоб вони більше не знали, що таке війна й убивства, які несе російський чобіт», — казав Олег. Друже, ти давно вже в небесному війську, а ми тут продовжуємо твою боротьбу.📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter

Лінтяй. Блогер. Монах. Бармен. Хортиця. Святоша. Батя. Шустрий. Далі…Кожен із нас має власний список імен. Їх рідко озвучують вголос. Але навіть пошепки вони звучать голосніше за найгучніші гасла.За кожним — маленька історія довжиною в ціле життя. За кожним — не лише сльози і молитви, а й десятки теплих, подекуди неочевидних, але таких важливих історій.Не раз чув, як ті, хто тільки шукає себе у вірі, ставили запитання: чому Ісус пішов на таку жертву? Чому Господь не врятував Свого Сина і дозволив закатувати Його?Чи були сумніви у самого Христа, поки Він ішов на Голгофу? Чи не мав Він бажання кинути Свого хреста, відступити убік, лишити Свою варту і дозволити людству самому відповідати за свої вчинки й рішення?На тринадцятому році війни, думаю, кожен не один десяток разів зважував глибину власної жертви і власної втоми. Кожен замислювався: а чи варті його особисті вчинки такої ціни? Коли світ з’їхав з глузду, а ті, хто мали би бути лідерами, торгують цінностями і життями.І здається, що в абсолютній темряві час завмирає, вимагаючи відповідей. А тоді — у раптовій тиші після важкого бою — раптом чується спів птахів. Або, наче глюк у системі, посеред тіні посадки раптом розцвітає весняна квітка. Над руїною піднімається сонце і оспівує перемогу життя.Тоді посеред сліз оживає любов. Серед слабкості проростають опори. А суворі воїни на мить перетворюються на хлопчаків із веселими очима і азартом у голосі. Це і означає, що Бог говорить до тебе Своєю мовою.Шлях, яким ми йдемо, неймовірно важкий. Для когось, на жаль, він закінчився назавжди, а хтось щойно розпочав свою подорож. Але всі ці дороги сходяться тут — і не просто в молитві та вірі, а в нашій спільній боротьбі за перемогу життя над смертю.Бо життя — сильніше. Бо любов — ніколи не минає. Лего та Іра, Маестро, Кондор, Лєший, Капрал, Боїм, дякую Вам за те, що поділилися своїми історіями.Україна вистоїть. І ми разом із нею.Христос Воскрес!📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter

А на недолуге "не можна ж було по-іншому з мобілізацією", є тільки одна відповідь - ще й як було можна.З добровольної служби в армії треба було робити історію успіху - після провалу путінського боіцкрігу показати суспільству бійця, який після 2 або 3 років терміну мобілізації повертається додому в пошані і честі.Тоді і йому на зміну було більше охочих, а ухилянтів в таких умовах було б кратно менше, бо не лякались би "квитка в один кінець", та і покарання можна було б вводити суворіші - при прозорих правилах для всіх.І для відслуживших можна було б організувати короткий (дворічний наприклад) контракт з достойною винагородою- замість мільярдів на "кешбеки", різні "тисячі" куди попало, "Форуми миру" і серіали про гівно.Повірте, при такому ставленні бажаючих було б в рази більше ніж СЗЧ.Просто тоді не можна було б мріяти про вибори, брехати хомячкам про "резерви не нужни", "конєц войни в 2022, в 2023, 2024, 2025", "запах перемоги" імені Єрмака, та пиляти "двушки Міндіча" під шумок.Так що тепер традиційно маємо потужну боротьбу з наслідками пройобів.(на фоні щоденних нападів на військових ТЦК), замість усунення причин кривих принципів організації оборони держави.Повільно здихає совок, повільно - але це теж наслідок епохі "простих рєшєній", дехто необучаємий інакше просто не вміє.____Хто бажає посперечатись - то сперечатись будете з людиною, яка за 4 роки бачила свою дитину уривками максимум місяці 3 у відпустках.

Катастрофічна ситуація з ТЦК - це прямий наслідок державної політики, а не ОНО САМО (тм).Грамотно переадресовувати агресію населення "новиє ліца" добре навчились ще з часів "Порошенко здав Маріуполь", тому цей стан суспільства не дивує, до цього все йшло давно.Ніхто ж не бачить коріння пройобаної мобілізації і як наслідок початку епохі бусифікації в словах наприклад міністра Рєзнікова про "резервів достатньо, додаткова мобілізація не потрібна";в таких заявах не відставали інші посадовці типу Вєніславського, які навіть коли пУтін вже явно нарощував окупаційну армію, все кормили українцями казками про "кофє в Криму в має"на плечах добровольців весни 2022 року.(Ще й "Квартал" підключився зі своїм тупорилим йумором щодо військових ТЦК, яких тепер телеглядачі просто іноді вбивають).Проєбать той підйом та черги під ТЦК треба було примудритись, але вони впорались.І тепер на п'ятому році повномаштабної війни небайдужі громадяни проводять якісь "круглі столи" з цього питання, і публікують сльозливу "аналітику", не називаючи жодного прізвища або посади з тих, хто напряму відповідальний за цей парадіз."Народ не такий"? Дивно, а ті ж самі люди казали, що "73% народа не можуть помилятись".Ну побачимо, що буде ще за 5 років цієї драмеді.

Перше квітня у багатьох асоціювалося з Одесою, Гумориною, з безневинним «у вас вся спина біла». Але зараз якось не до жартів. І говорити сьогодні треба про справді важливе.У 2025 році Україна мала отримати 12,5 мільярдів допомоги від Європейського Союзу в межах Ukraine Facility, а отримала лише 10,5. Два мільярди євро, які нам потрібні як повітря, просто розчинилися в повітрі. Не через війну. Не через позицію партнерів. А через те, що українська влада не виконала взяті на себе зобов’язання. У 2026 році ризики ще більші. І Україна може недоотримати вже не 2, а щонайменше 4 мільярди євро лише в межах цієї програми.І це лише початок. На цьому тлі зависає значно більша підтримка в межах проєкту на 90 мільярдів євро. Хочу окремо нагадати: ці 90 мільярдів — це не просто кошти платників податків країн Євросоюзу. Їх забезпечили заморожені російські активи. Отже, якщо ці кошти не будуть використані для підтримки України, у росії з’являється надія отримати ці активи назад. А в умовах війни такі втрати б’ють по нашій обороноздатності.Не отримавши ці кошти, і армія, і мільйони українців можуть опинитися в дуже серйозних проблемах. І саме тому я хочу нагадати: рівно чотири роки тому, першого і другого квітня, Юрій Бірюков, Олександр Погребиський, Марина Порошенко і я вперше побачили Бучу. Не ту Бучу, яку згодом показали журналістам, коли з вулиць уже прибрали тіла. А справжню — з мороком, шоком і жахом. І я можу стверджувати: саме жертва Бучі, саме героїзм Збройних Сил України допомогли Україні вибороти статус кандидата в члени Європейського Союзу. Бо народи країн-членів були шоковані звірячою жорстокістю Росії.І от зараз, через чотири роки, Україна отримала жовту картку від Європейського Союзу. Саме вчора єврокомісар з питань розширення, великий друг України Марта Кос, була змушена направити офіційний лист голові Верховної Ради. Цей лист намагалися приховати і від парламенту, і від суспільства. А це вже про страх. І лише завдяки медіа, громадським активістам, окремим народним депутатам і журналістам українське суспільство дізналося зміст цього звернення.За дипломатично стриманими формулюваннями є абсолютно чітке повідомлення і навіть попередження Україні: ви втрачаєте довіру, ви втрачаєте гроші, ви втрачаєте час. Єврокомісар прямо говорить: Україна мала б виконати конкретні кроки. Правосуддя. Енергетика. Державне управління. Прозорість і ефективність. Транспорт. І це не забаганки Європейського Союзу. Це реформи, які потрібні нам.Ви запитаєте: а скільки ж саме кроків Україна не виконала? У грудні йшлося про десять чітких кроків плану Качки–Кос, тобто спільного плану українського уряду і Європейської комісії. І станом на зараз із десяти пунктів не виконано жодного.Більшість вимог стосуються першого кластера, фундаменталс: верховенства права, демократії, правосуддя. І йдеться не лише про закони. Проголосувати закони буде недостатньо. Питання в імплементації, у практиці, у застосуванні. Бо Європа дивиться на власні очі: чи є в Україні незалежні суди, чи працюють незалежні правові інституції, чи позбавлена Україна політичного тиску.Довіра — це ще одна головна валюта євроінтеграції. Саме на довірі базувалися наші здобутки 2017–2018 років. І Угода про асоціацію, і безвіз, і поглиблена та всеосяжна зона вільної торгівлі.Тому ми, «Європейська Солідарність», вимагаємо негайно на найближчому пленарному тижні ухвалити всі законопроєкти плану Качки–Кос.Ще раз наголошую: це не просто список законів. Це тест. Тест на довіру, який Україна має пройти. Я говорю про це сьогодні для того, щоб Україна не втратила свій історичний шанс. Бо вікно можливостей дуже вузьке. І цей шанс для нас відкрили Збройні Сили України. Саме вони його заслужили. А влада не має права його втратити.«Європейська Солідарність» робитиме все для того, щоб євроінтеграція нашої країни продовжувалася.📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter

В одних тільки "Марусі Чурай" та "Берестечку" великої Ліни Костенко є відповіді на всі питання буття нашого народу, в тому числі чому так довго "ми вільні люди вільної землі тавро поразки маєм на чолі".Геній такого рівня на жаль не настільки відомий серед українців, як наприклад Шекспір у англійців або Сенкевич у поляків - інакше б навряд чи на нашу масову свідомість досі мали такий вплив "Свати" з "Кварталом".Дається взнаки хронічна неувага держави до популяризації наших же шедерів - простіше ж виділяти мільярди на чергові телевізійні помиї, ніж екранізувати щось з Ліни або хоча б пустити монолог Богдана Хмельницького в прайм-тайм, правда?Тут вже замкнуте коло пріоритетів еліти та менталітету тих, хто її собі обирає.Тому серед величних та більш менш широко вживаних її цитат я б все ж таки звернув увагу на таке:"А ЩО У НАС РОБИТЬ ВСЕСВІТНЬОМУ ПІЇТУ?Ні світського письма, ні людяних понять.Піїти всіх земель говорять всі до світу.А наші все до себе гомонять.Ну, а якби нам матінка Орантапідкинула Верґілія чи Данта?То й був би він тут за приблудуі невідомий на весь світнеодукованого людунеошанований піїт"........Але колись це зміниться - саме життя Ліни Василівни тому великий пролог.