Отже...Вдруге в Україні відбувся Національний день молитви в статусі державної події.Для молитви, безсумнівно, не треба мати державний статус, щоб бути дієвою і ефективною.Натомість цей державний статус, затверджений вищим законодавчим органом країни, - є важливим і правильним.Таким чином...Сьогодні в світі є ЛИШЕ ДВІ країни, де існує державний і офіційний Національний день молитви.1. США - перший четвер травня. Затверджено у 1952 році рішенням президента Гаррі Трумена. 2. Україна - 24 лютого щороку. Затверджено Постановою Верховної Ради.До речі в обох країнах фінальним тригером для встановлення таких державних днів були великі війни. У США - Корейська війна. У нас - Російсько-Українська війна.Те, про що десятиліттями говорили всі українські християни і церкви, про що просили, чого вимагали, - тепер вже реальність, в якій ми тепер живемо.Вчора до древнього християнського Києва приїхали всі ключові європейські лідери. Також глави Європейської Комісії і Європейської Ради. І спочатку вони пішли молитися до Софії Київської. Змушені були піти молитися, бо у нас - Національний день молитви. Бо спочатку - молитва до Бога, потім - політична суєта. Треба звикати до нового правила на європейському континенті, до нового правила, яке формує Україна. А потім була Верховна Рада. Головна трибуна парламенту. Молитва до Бога в ім'я Ісуса Христа вустами глав церков. Всі стояли, схиливши голови.Такого нині немає ніде в Європі. Тільки в Україні.Україна - одночасно і форпост, і лідер з повернення християнської ідентичності всій європейській цивілізації. А відтак - повернення гідності, шляхетності і праведності. Я так вважаю. Я так вірю і про це говорю роками.Знаю, ви вважаєте Україну найгрішнішою країною в світі, пропащою, негідною. Знаю, у цьому молитовному дійстві завжди є потенціал для лицемірства. Не буду з цим сперечатися, ви частково маєте рацію.Але я бачу місію моєї країни. І бачу її призначення. Є зерно. В якому є ядро. В якому є зародок. Який проросте. Так, він проросте... Боже, поможи!