принц оф псі Ψ | Дуже мені подобається ця картинка. Нагадує мені про те, що справжнє, п...

Дуже мені подобається ця картинка. Нагадує мені про те, що справжнє, прожите, вистраждане, вирощене – і тому улюблене – не буває чистеньким, новеньким, з голочки. У будь-якої людини в його біографії будуть не найпривабливіші вчинки чи слова, і погляди людини можуть так змінитися, що їй може бути соромно за те, що вона говорила/писала років 10 тому. Стерильна біографія буває або в тих, хто дуже добре замітає сліди, або в тих, хто не робив або не говорив нічого ризикованого. А ще я згадую своє дитинство, коли я вперше побачив олівці в коробці, які були заточені . Не треба було брати точилку/ніж, бери – і малюй. І як мені не хотілося ними малювати – вони були такі гарні, гладко заточені, гострі. І я брався за огризки, і малював ними, залишаючи цю красу "на потім". Але, виходить, у своїй красі олівці виявлялися зовсім безплідними, бо нічого не дарували. Досконалість - вона завжди така... А кохана - ні. Улюблені речі – завжди хоч трохи поношені. Якщо ми залишаємо гарний/одяг який подобається нам "на особливий випадок" - ми не даємо йому розкритися, і ті переживання, які в ньому потенційно закладені, помирають... І улюблені люди - ті, з якими ми як слід "проживали" разом дуже різні переживання. А ніяк не ті, в яких закохалися з першого погляду, якими б вони не були блискучими. Взяла у Іллі Латипова