Будь-яке очікування від іншої людини, озвучене явно або приховане навіть від самого себе, включаючи надії та мрії — має у своїй основі страх. Більше того, у ньому фактично немає нічого, крім страху. Страх відпускає лише на короткий час, коли ми раптово отримуємо те, що нам потрібно. У цей момент ми відчуваємо радість, задоволення, навіть щастя тільки тому, що градус тривожності ненадовго знижується. Цитуючи улюбленого В. Пєлєвіна, «засунутий в жопу паяльник остигає зі ста градусів приблизно до сімдесяти п'яти. За кілька хвилин він розігріється знову. І ми не керуємо цим процесом. Але поки паяльник остигає – ми навіть бачимо в цьому любов.» Чи означає це, що потрібно замінити очікування від інших на очікування від себе? Ті, хто пробував - що у вас вийшло? Я впевнений, що в довгостроковій перспективі – нічого не вийшло. Тобто. переробити себе під свої очікування можна, але стати щасливішим таким чином – не можна. Тому що всі наші «очікування від себе» – лише відображення чужих очікувань від нас. У загальному випадку, маміних та татових. Якщо вони не збуваються – нас чекає таке ж розчарування. Де ж вихід? А вихід мені бачиться тільки в одному – замінити страх цікавістю. Замінити уникнення потягом. Подолати будь-які очікування від інших та себе – вивченням. Досліджувати світ, людей, себе[…]» Уривок із книги Еволюція удвох. Або любити не можна помилувати Владислав Прусенко