Психоаналітичний slay 🎀 | Подивився на вихідних дві частини Creep. Хороше кіно, взагалі фільми ж...

Подивився на вихідних дві частини Creep. Хороше кіно, взагалі фільми жахів то для мене останній острівець без повістки лівизни та міжрасових шлюбів.Рефлексуючи про кіно, багато різних роздумів наклалося одне на одного. Проте я хочу сказати, що ми живемо у дискурсі, в якому немає особистих кордонів. Я постійно стикаюся з тим, що в будь-якому типі стосунків виникає простір, де кордони дозволеного розмиваються.Якраз то антагоніст фільму Creep це суб’єкт, записаний саме таким чином. По суті, що таке особисті кордони? Це певна етика, етика бажання суб’єкта, тобто межа того, чим він може бути репрезентований. Ну а для репрезентації себе суб’єкт шукає підтвердження своєму бажанню в бажанні іншого. Лаканівська формула “любов завжди взаємна” це не стільки про буквальне розуміння підтвердження бажання, стільки про те, що певна присутність когось або чогось відсилає в полі вашого бажання на щось.Тобто, коротше, якщо вам подобається дивитись, як ваш партнер чавить комах, це не означає, що у вас є бажання, щоб він вас розчавив, це може відсилати до умовно вільного значення.У цього підтвердження є певна межа, межа, як правило, тонка і яка проходить по краєчку, визначити її і назвати, а потім ще сказати ємкий процес досить. Тому цим досить непогано жонглювати. Що робить антагоніст у Creep, так це підштовхує героїв до того, аби цю межу визначати.Потім, правда, вбиває, але вбивствами фільм спортили, як на мене.Що робить такий суб’єкт, як це описує Лакан:“Садистське бажання, з усією притаманною йому таємницею, перш за все спрямоване на те, щоб викликати розлам, дисоціацію в іншому, нав’язуючи йому, в певних межах, те, що він не може витримати, тобто доводячи нестерпне саме до точки, де виникає розрив, розрив між його існуванням як суб’єкта, з одного боку, і тим, що він переживає і може витримати, і від чого він може страждати в тілі, з іншого.Садист, як такий, прагне не стільки страждань іншого, скільки його тривоги…Тривога іншого, його існування як суб’єкта перед обличчям цієї тривоги ось що дає про себе знати в садистському бажанні”.Я не стану визначати, садист Creep чи ні, проте сам механізм бажати тривоги іншого, яка, в свою чергу, має визначити бажання й межі іншої людини це є тим, що притаманно на часі.Це добре видно по культурі інтерв’ю, де інтерв’юер має “розкрутити” гостя на висловлювання, а не дотримуватись рамок того чи іншого питання.Зрештою, значна частина медіапростору це один суцільний Creep, за тим як скролінг роздягає бажання людини. Що притаманно такій сучасній етиці кріповості та це маніфест антиінтимного. Де міф про сексуальне стає слешером у жанрі дорам, де все таке толерантне, миле, рожеве. Гвалтівне, правда.