… перші переклади св. Письма та Богослужбових книг Костянтин роспочав дуже рано, ще перед 855 роком, а вже на час Хазарської місії, на 850 рік він мав їх досить, хоч і не зовсім виготовленими. Оставшися без брата — без творця ідеї вживання народньої мови в слов’янській церкві — Мефодій працював ще довгих 16 років, реалізуючи ідеї Костянтинові; правда, з цих 16-ти років треба зовсім викреслити перші 4 роки, 870-874, коли Мефодій був під судом та перебував в тяжкій в’язниці, і коли йому було не до перекладів (а це, власне, уся „паннонська” доба діяльности Мефодія). Увесь час співав Мефодій Службу Божу тільки по-слов’янському, а для цього потрібні були переклади відповідних грецьких текстів. Я такої думки, що Мефодій по смерті Костянтина увесь час працював над перекладами потрібних богослужбових текстів, працював тоді, коли дозволяв йому на те час. Думаю, що не тільки сам він це робив — йому могли допомагати й його численні учні, серед яких напевне було трохи осіб, що знали грецьку мову; принаймні знаємо, що головний учень, мораванин Горазд, умів добре по-грецькому; можливо, що в перекладчеській праці допомагав і учень Климент. Пізніше, коли число церков зросло, коли зросло й число слов’янських священників, могли повставати в Моравії й неорганізовані індивідуальні переклади окремих священників, переклади того, що було більше потрібним, але чого ще не було слов’янською мовою. Правда, Служби церковні в половині ІХ-го віку були коротшими від пізніших — багато з того, що маємо, напр., в Минеях, появилося пізніше; але все таки, здається, й богослужбові книжки не всі були перекладені за життя Костянтина. Костянтин в першу чергу переклав тільки те, що було найбільше потрібним для практичного щоденного церковного вжитку, та й серед цього перше найпотрібніше; отож думаю, що Костянтин частиною сам, а частиною вкупі з Мефодієм переклав ось ці найпотрібніші богослужбові книжки: Євангелію-апракос, Апостола-апракос, службового (а може й повного) Псавтиря і Паримійника.©️ Огієнко І., проф. Костянтин і Мефодій: їх життя та діяльність. Історично-літературна монографія. — Вінніпег: Накладом Товариства ”Волинь”, 1970. — С. 71-72.