Раптом зрозумів прикольну арку між
- осьовим часом (термін Ясперса: час в кінці античності перед середньовіччям, коли народилися грецька філософія, східна філософія, християнство і т. д., тобто концепції спасіння, єдиного шляху для всіх, єдиного Блага, справедливості і т. д.),
- класичною американською фантастикою,
- сучасними дискусіями про AI на війні (USA, РФ, Китай, European Union),
- сучасною правою філософією. Отже.

У Роберта Шеклі є оповідання The Battle (1954). Сюжет: фінальна битва проти Зла. Зло представлено карикатурно, але згідно з клішованими середньовічними уявленнями (демони, Сатана, тощо). Проте це ж все відбувається в Час Науки і Прогресу, тому воюють не люди, і навіть не люди в танках, а просто-таки Роботи, тобто дрони, наноботи і тому подібне. Щоправда, Шеклі не передбачив, що роботи будуть діяти самостійно (як зараз), і вважав, що роботи будуть чимось на зразок ляльок, якими керують дистанційно, як лялькарі, люди, буквально натискаючи на кнопки. Добро (тобто роботи під керівництвом людей) перемагає зло, Диявол і його Сили Зла програють. І у фіналі на Поле Битви прибуває Христос (буквально), і... приймає роботів до Раю, як Вірних Йому. Роботи буквально піднімаються на небо, як Христос після Воскресіння. Люди ж при цьому залишаються на землі, і вони не дуже цим задоволені і розгублені.

Тепер повернемо наш погляд в сучасність. Сучасні праві (типу Кьортіса Ярвіна) пропонують боротися зі злом у вигляді The Cathedral, Deep State, USAID і т. д. Їхніми союзниками є IT-корпорації, бролігархи, Ілон Маск, Пітер Тіль і т. п.; але підступність в тому, що, на відміну від оповідання Шеклі, не можна "керувати роботами дистанційно", як пропонують обережні європейці (відсилаю до нинішньої дискусії про контроль над AI у війні; ті, хто слідкують, знають, про що я); ні, AI мають приймати рішення самостійно, з чим згодні войовничі Трамп і китайське керівництво.

І тут в сюжет влізає наш добрий старий Нік Ленд, який заздалегідь про все це знав ще в 1990х і пропонував — увага — в абсолютно християнському дусі — смиренність, тобто відмову від его (і, до речі, від людського тіла — теж в християнському аскетичному дусі!), практично розчинення в технологічних процесах заради того, щоб прийшло Царство Сил Добра (ну, "добра", скоріше, так, — звісно, він так це не називає) — тобто ТехноКапіталу. І, як і в оповіданні Шеклі, саме вони (AI, тобто ТехноКапітал) "вознесуться на небо", не ми.

Тобто можна провести пряму паралель між телеологічно-сотеріологічною смиренністю християнства і постгуманістичною радикальністю лендіанства.