Псалом XXXVII (XXXVIII)¹

Псалом Давидів. На пам’ятку.²

Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдавай мені кари в Своїм пересерді,³ бо прошили мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спустилась на мене...⁴

Від гніву Твого нема цілого місця на тілі моїм, немає спокою в костях моїх через мій гріх,⁵ бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої,⁶ смердять та гниють мої рани з глупоти моєї...⁷

Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний,⁸ бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема цілого місця...⁹

Обезсилений я й перемучений тяжко, ридаю від стогону серця свого...¹⁰

Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе.¹¹

Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність очей моїх і вона не зо мною...¹²

Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали оподаль...¹³

Тенета розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття, і ввесь день вимишляють зрадливе!¹⁴

А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває...¹⁵

І я став, мов людина, що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має,¹⁶ бо на Тебе надіюся я, Господи, Ти відповіси, Господи, Боже мій!¹⁷

Бо сказав я: Нехай не потішаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизнеться нога моя!¹⁸

Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,¹⁹ бо провину свою визнаю, журюся гріхом своїм я!²⁰

А мої вороги проживають, міцніють, і без причини помножилися мої недруги...²¹

Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчорнюють мене, бо женусь за добром...²²

Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,²³ поспіши мені на допомогу, Господи, Ти спасіння моє! Псалом XXXVIII (XXXIX)¹

Для дириґента хору. Єдутуна. Псалом Давидів.²

Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.³

Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.⁴

Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком:⁵

Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!⁶

Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива!⁷

У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!⁸

А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!⁹

Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!¹⁰

Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,¹¹ забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь...¹²

Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота!¹³

Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі!¹⁴

Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!