Дехто думає, що усунувши воїнів від правління, ми отримаємо цивілізованість і прогрес. Не отримаємо. А ще ми знаємо:Бюрократія — це конструкція, яка зручно відокремлює людину від наслідків її дій. Хтось заперечить: але ж нічого не вдієш з тим, що централізована система неминуче потребує людей, які самі не розплачуються за допущені помилки. Що ж, тоді нам не залишається нічого іншого, крім децентралізації — або, висловлюючись делікатно, локалізації, яка зменшила б кількість тих, хто безкарно приймає рішення. Децентралізація ґрунтується на простому принципі: продукувати лайно на макрорівні простіше, ніж на мікрорівні. Децентралізація зменшує значну структурну асиметрію. Але не хвилюйтеся: якщо не децентралізувати й не розподілити відповідальність, це станеться само собою, тільки в болісніший спосіб. У системах, які не мають механізму ризику власною шкурою, дисбаланс наростає аж до падіння й самовідновлення системи. Якщо, звісно, вдасться уникнути повного її руйнування. Наприклад, у 2008 році банки розвалювалися через нагромадження прихованих і асиметричних ризиків у системі. Банкіри, ці майстри перекидання ризику на інших, заробляли непогані гроші завдяки прихованим і вибухонебезпечним ризикам, застосовуючи академічні моделі, які працюють лише на папері (бо в академічних колах нічого не знають про ризики). Коли настала криза, банкіри раптом згадали про невизначеність (про того самого невидимого й неочікуваного Чорного лебедя від того самого дуже-дуже впертого автора) і зберегли свої прибутки — я називаю це «бізнесом Боба Рубіна».
Насім Талеб. Шкура у грі. Прихова асиметрія життя