Ваш вірний слуга дочитав я книжечку Пайпса про московитський консерватизм. Робота сподобалося, гарно показує "особливий" шлях наших сусідів і чому у них склалася унікальна політична культура.Московія народжувалися в особливих географічних умовах і зазнала монгольського нападу. Це знищувало старі залишки самоуправління і т.д. закріпилася вотчинна монархія, де вся земля належала царю, а люди фактично ставали кріпаками царя. Тому права власності там і не було. Селяни, під впливом церкви, вважали земля як і повітря чи воду, власністю, яка у спільну власність. На заході існувала традиція римського права. Відома ще з Риму, ідея держави як інституції, яка не тотожна правителю була не відома московитами. На Заході теж на ранньому етапі середніх віків була у франків вотчина монархія, але там під впливом римської спадщини і католицизму концепція змінилася.На відмінну від Європи, феодальний договір із децентралізацією, не прийшов до болотяників. Впливової та суб’єктної аристократії там теж не виникло, яка б боролася за всякі Хартії Вольностей. Маючи простір для експансії селяни могли піти на нові землі, залишивсь бояр ні з чим. Тому знать обміняла можливість закріпачити селян на відмову від політичної участі. А система місництва, коли посади видавалася від залежності від походження та заслуг предків вбивало корпоративний дух. З релігією вийшла схожа ситуація, у боротьбі між фракціями у православних виграли іосифляни, які були за монастирську власність, а програли нестяжателі, які виступали за незалежність церкви. Православні навчали, що цар - це намісник Бога на землі. Московські міста виникали як адміністративні й військові центри, а не осердя ремесла і торгівлі. Усяких магдебурзьких прав тут теж не виникало. Саме місцеве самоуправління суперечило бюрократичному централізму держави. Не було суб’єктних цехів і гільдій, на великих територіях жило мало людей, а сільські громади були анклавами, яких мало обходило справи інших і відчуття спільної долі. Суспільна довіра часто не виходила за межі родини.Не дивно,що потім ніяких конституцій не треба було чекати від влади. У росіян був страх,що при створенні парламентів чи конституцій — державу чекає анархія і розпад,тому тамтешні консерватори вірили,що тільки сильна централізована влада здатна тримати гігантське утворення під контролем. В загальному, консерватизм відрізняється з регіону в регіон і він прив'язаний до усталених інституцій. Західні теорії природного права чи суспільного договору були чужі для московитів. Суспільної дискусії там де-факто не було, бо державні справи не підлягають обговоренню. Владі не були справи до бажання народу, а найкраще для царя,щоб народ був "внє політікі".Один з московських вчених Кавєлін писав,що двигуном у Європі були індивіди і соціальні групи, які діяли "знизу", а в них держава, яка працювала "зверху". Якщо ти занадто щось там робив активно, то прилітало,бо це створювало тобі авторитет. А він створював загрозу державі. В ці традиції не вмирають так просто,від того "ініціатіва наказуєма" і "что ето за самодеятельность". Деякі московити пробували ліберального консерватизму, який би якось поєднував громадські свободи і самодержавство, але воно не в'яжеться між собою. Московити схильні до бінарного мислення: "Або-або",тому всякі там поміркованості це чуже їх загадковій душі. Якщо коротко підбивати підсумки,то на московських землях існувала держава,але було у них суспільства. @pravytsa