Коли після Другої світової війни ухвалювали Загальну декларацію прав людини, очікувалося, що кожна демократична та правова держава буде тримати рівень захисту прав хоча б на тому мінімальному рівні, який визначений у цій декларації. Але не так сталося, як гадалося. Є держави, які повністю зневажають базові права своїх громадян, а також посягають на права та свободи громадян інших держав. Так, ви зрозуміли, про кого і про що йде мова. Українці - це люди, які, незважаючи на століття зневажання їхніх прав, свобод і цілісності держави, знають про свої права та свободи. І не просто знають, а застосовують їх щодня. Кожен із нас хоча б раз на день користується базовими правами, як-от правом на освіту або правом працювати. Але найбільше українці як нація опанували право на висловлення думки, право вільно думати та право боротися за це право. Коли держава переходить межі, визначені міжнародними стандартами прав людини, українці знають, як самостійно себе захистити. Згадайте Революцію на граніті, Помаранчеву революцію, коли наше право на чесні та відкриті вибори було порушено, або Революцію Гідності, коли кілька людей вирішили, що Україна не повинна бути частиною Європейського Союзу. Ми тоді одразу розуміли, що наші права порушуються, і змогли себе захистити. Таких прикладів безліч. Незважаючи на зневажання нас як нації століттями, ми знали й знаємо, як себе захистити. І сьогодні, коли мільйони українців були змушені покинути свої домівки через агресію держави, яка системно порушує права людини, саме міжнародні механізми, створені на цінностях Загальної декларації, дають реальний захист. Одним із таких механізмів є Директива ЄС про тимчасовий захист, яка гарантує українцям право на безпеку, житло, медичну допомогу, освіту та працю в країнах ЄС. Це ще один доказ того, що права людини працюють тоді, коли їх поважають і застосовують. У День прав людини важливо пам’ятати, що права існують не лише в документах. Вони живі тоді, коли люди знають їх і щодня користуються ними.