Цього тижня у labuba вийшов альбом соромʼязливих бешкетувань і лірики вперемішку з ґлітчами та рекламними вставками. Що робить його особливим та до чого тут серіал «Безсоромні» — у нашій рубриці «альбом тижня».

У спокійніші часи, коли «Безсоромні» тільки виходили у ефір, для мільйонів підлітків цей серіал репрезентував радше заборонений плід, ніж реальну картину світу. У дні завозу кожен провінційний секонд наповнювався натовпами дівчат, які заздрили гардеробу Фіони, а фразу «моя тотемна тварина — це Френк Галлагер» чув кожен міленіал, а казав кожен другий. Втім, для теперішнього молодого покоління цей серіал виглядає місцями навіть надто вилизаним. На тлі пандемії, війни та інших глобальних потрясінь молоді люди постійно переміщуються, втрачають дім, намагаються його знайти і водночас не втратити сенс життя як такий. 

Іван Лабунець, він же labuba, опинився серед тих, кому міленіальська white trash-казка відгукнулася через десяток років після виходу своїх найкращих сезонів. Тому свій перший повноформатний альбом він і назвав «безсоромний», ніби вміщуючи в собі усіх героїв одразу. І справді, майже на кожному треку він відіграє нового персонажа. Це стає очевидним вже з першого погляду на обкладинку, Лабуби там багато — аж шестеро. Він постає у скейтерських шмотках, у кофті адідас з мильницею в руках, у смугастому поло, як у Ліпа Галлагера та ще у декількох образах. 

«Про клуби де гучні баси зносять з ніг, про хворобливу закоханність котра отруює, безсонні ночі та спогади де шумить солоне море» — каже labuba про різноманіття образів і тем альбому. 

Але по центру стоїть labuba у старому светрі, який прикриває своє обличчя чашкою. І щось підказує, що саме ця, вразлива та “домашня” субособистість Івана і є основною. Принаймні всі інші спрямували свій погляд саме на неї. І те, як labuba показує свою вразливість у першому великому релізі, мабуть, і є його найсильнішою стороною. Альбом починається піснею про складну динаміку з алкоголем. Цей бік життя люди зазвичай підмітають під килим і оминають під час першого знайомства. labuba ж з цього тільки починає свою історію. Після «останнього літра» для хоробрості він продовжує ділитися із нами ситуаціями закоханості, вечірок та сумнівів, які перериваються лише на епізоди улюбленого серіалу. 

Квапливий гедоністичний лайфстайл labuba заходить на коло і самоповторюється, як і має бути у молодості. Відчуттю зацикленості присвячений центральний трек альбому — фіт з королем нефорів CRUSHGLAD «по колу». 

«Не дивлячись на те чи ти в гучних клубах чи в маленькій кімнаті, ти помічаєш що все іде по колу, наче день сурка і тобі це подобається» — labuba про фіт.

Попсовій сцені з її жалюгідними спробами достукатися до нового покоління теж дісталося — увесь трек «синє рево» якраз про це. Концерт Drevo для labuba це не подія, а просто вдала рима до назви улюбленої слабоалкоголки. Поверх ґлітчевого і принойзованого інструменталу він змішує пляшку фраголіно і коктейль Маргарита (о, мі амор) в одну гремучу суміш, яка зазвичай збирається в резиновому барному килимку під кінець зміни.

«безсоромний» на усіх платформах:
orcd.co/bezsoromniy