В Австралії, на стоянці Науваламбіла I у національному парку Какаду на півночі країни, знайшли, можливо, найдавніші у світі свідчення термообробки кременю.Патрік Шмідт і Пітер Хіскок переглянули кілька сотень залишків сколів з печерної стоянки, і виявили на них сліди термічної обробки віком від 45 до 60 тисяч років. Це близько вдвічі старше, ніж вважалось раніше.В чому ж сенс? Технологія така: шматок кременю закопують у гарячий пісок під багаттям чи прямо у вугіллі, повільно прогрівають приблизно до 250-350 градусів, витримують і залишають остигати в золі. З каменю виходить волога, мікроструктура кремню злегка перебудовується, і матеріал стає піддатливішим: легше колеться в потрібну сторону, дає тонкі гострі пластини, наприклад, для акуратних наконечників чи ножів.З цього випливають дві гіпотези. Або термообробку кремені винайшли в Австралії незалежно, що малоймовірно. Або технологія пішла з Африки разом із сапієнсами південним маршрутом розселення, а на стоянках Аравії, Індії та Південно-Східної Азії її досі просто не шукали. Якщо вірна друга версія, перегляду може зазнати весь верхній і значну частину середнього палеоліту Євразії. Виходить, що сучасна людина вже на виході з Африки несла з собою повноцінну пірокультуру і застосовувала її на різних матеріалах.