я ненавиджу, що я не можу повернутися назадя ненавиджу це, хоч і впевнена, що в майбутньому буде лише краще. я ненавиджу, що не можу повернутися назаддо війнидо інсульту бабусідо операції мамидо армії татадо смерті першого собаки, ларікадо школи до першого курсуя так мріяла подорослішати. я так мріяла стати самостійною. але тепер я прагну бодай на хвилину, на секундочку повернутися в минуле — коли я була дитиною. я знаю, що тоді також були проблеми. але я була дитиною. усі мої були зі мною. я була дитиною мені часто сниться залитий світлом шкільний коридор. брунатний паркет, лазурна дешева фарба; ковирнеш стіну нігтем — і дістанеш до білої штукатурки. у пʼятому класі мені здавалося, що кабінети переміщуються — і тому я гублюся. я сумую за уроками алгебри, товстими зошитами та обговореннями в класному чаті. я сумую за тим, як уроки закінчувалися в 15:15 — і я йшла додому серед інших школярів. із третього поверху школи я завжди бачила свій дімя сумую. я сумую. я сумуюзараз усе краще, але я сумуюя часто сумую за першим курсом, за своїм першим коханням і переконанням, що я вже зрозуміла це життя. я сумую за осінню 2022 року, коли ми з мамою сиділи вдома й дивилися серіали. я сумую за тим, коли на волоссі тайка було більше рижини, ніж сивини. я сумую за тим, як читала по пʼять книжок за тиждень. я сумую за сонячним світлом о 5:37, яке заливало вікна моєї дитячої спальні. я сумую за парком і карамельним бамблом у вечері. я сумую. я сумуюя ненавиджу, що ніхто ніколи не зможе повернутися назадя ненавиджу дорослішати. я ненавиджу прощатися. я ненавиджу відчувати, наче щось важливе тече крізь мої пальці, коли я бачу рідних. я хочу поставити на паузу. будь ласка, нехай усе залишиться так. будь ласка, нехай усі мої будуть щасливі й здорові ще трошкище бодай трошкия так боюся я ненавиджу, що ти ніколи не можеш повернутися назаднавіть якщо хочеш навіть якщо хочеш більше за життя