Не залишає думка, що логіка атаки України побудована на принципах гри у футзал: зловити суперника на перехідній фазі з оборони в атаку, самим розіграти контратаку і забити. У цьому поєдинку такого не було, хоча повторюся: дуже багато позитивного руху у порівнянні з грою проти Грузії. Про перші два поєдинки навіть згадувати не хочеться.Друга думка, що не залишає — ось приблизно такий склад (за винятком правого вінгера, куди треба повертати Циганкова і лівого захисника, де має грати все ж Миколенко) треба награвати вже у відбірковому циклі на чемпіонат світу. Включно з Таловєровим: високий центральний захисник, який може набувати впевненості — це величезний плюс. Проблемною позицією залишиться опорна зона, куди треба буде або спускати Зінченка, або ж сподіватися, що Бражко повністю перебудується в класичного опорного півзахисника. А щодо решти гравців — їм треба розуміти реальність, але так, поки що нікому з них місця в основі не передбачається. І якщо з Ярмоленком це вже давно зрозуміло, то Зінченку та Маліновському тут місця немає. В ідеалі й Матвієнку, хоча по цим двом матчам більше позитиву, аніж негативу. Та й загалом це стосується більшості гравців нашої збірної.4 очки — це досить ок результат як для цієї частини Ліги націй. Але з вересневим нулем результат, без сумніву, сумний.