Так вийшло, що всі чотири матчі Ліги чемпіонів тим, чи іншим способом, але вдалося передивитися. Жоден з підсумків не здивував, хоча от рахунки і характер перебігу подій у матчах — інша справа.— Ліверпуль очікувано зіштовхнувся з труднощами у грі з Галатасараєм і програв. Але гра показала, що Галатасарай вкрай ненадійна команда, якщо її пресингувати та реалізувати плоди цього пресингу. Якщо вийде це зробити у матчі-відповіді, то Ліверпуль пройде у наступний раунд, хоча спокійно не буде — індивідуальний рівень гравців Галатасарая досить високий.— Найбільш символічною у матчі Атлетіко — Тоттенгем була, очевидно, заміна голкіпера Кінські на 17-й хвилині за рахунку 0:3. У Тоттенгемі всі ментально згоріли, тож дивує лише підсумковий рахунок, а не результат. Якби була менша різниця та інший тренер, ще можна було б поборотися, але це не 2019 рік.— Аталанта згоріла ще більше за Тоттенгем. Причини краще описані ось тут. Від себе лише додам — Баварія знаходила дуже багато вільних зон, враховуючи таку формацію Аталанти, і легко це реалізовувала. Не знадобився навіть Гаррі Кейн.— Ньюкасл проти Барселони виявився тим, що я й очікував. Ньюкасл створив дуже багато проблем Барселоні і насправді заслуговував на те, щоб виграти цей матч. Загалом з усіх чотирьох матчів цей був, очікувано, найцікавішим: якщо у першому таймі захист Барселони чимало разів зловив футболістів атаки Ньюкасла в контратаках і сам чимало загрожував їхнім воротам, то другий тайм склався повністю на користь Сорок. Крім двох моментів: перший — Ентоні Еланга все ж паршивий футболіст у плані ухвалення рішень. Другий — який же то був непотрібний пенальті.