Не можу пройти осторонь моєї улюбленої теми. Отже, Андрій Лунін."Дивлячись на те, що останнім часом поширюють не те, що неправдиву, а просто вигадану інформацію про те, що я відмовляюся представляти збірну України, я не можу мовчати, особливо коли намагаються забруднити моє ім’я і поставити під сумнів мою любов та відданість до національної команди.Перш ніж поширювати будь-яку інформацію, шановні журналісти, упевніться в її правдивості. Хтось із вас чув від мене, що я відмовляюся приїжджати до збірної, чи від головного тренера?! Відповідь — «ні», бо це апріорі неможливо — навіть думати про те, щоб не грати за збірну України, не те щоб сказати таке". Дуже зручно давати такі стейтменти. Чому — бо ніхто цього не перевірить. Навіть зверненнями до самого Луніна: сам знаю, що досягти від спортсменів такого рівня якоїсь відповіді (якщо ти там не зірка світового масштабу журналістики) — ну досить важко. Інша справа, чому Реброва про це не питали зовсім, але то таке.Якщо говорити конкретно по цьому спічу — я ні за що не повірю (якщо тільки немає якихось особистих проблем), що щось могло заважати Луніну приїжджати у збірну України. Бо ця ситуація не вперше трапляється (кому цікаво — раніше писав про це ось тут).Так, Лунін це зараз у кращому випадку другий голкіпер збірної (а враховуючи відсутність ігрової практики — то й взагалі третій, бо Різник цілком ок). Але до трійки воротарів, що отримували б виклик у збірну, Лунін цілком собі потрапляє: серед людей, які туди викликалися останнім часом, він точно статусніше за Волинця (за всієї поваги) і Бущана (теж, але той взагалі сидить і не грає у Поліссі).У підсумку Лунін за менш як півтора рока з основного голкіпера збірної України перетворився у людину, яка не отримує виклик. Якщо він її не саботажить, значить, Реброву він не потрібен. Третього не дано — він тренується в Реалі, сидить на лавці.P.S. Ось тільки що написав Андрію Луніну в Instagram (саме там він виклав свій допис). Ну от і побачимо, як він відповідає журналістам)