Якось десь чув в одному фільмі (старому), як стокгольмський синдром назвали гельсинським. Типу, яка різниця, що те, що інше Скандинавія.Якби за підсумками цього сезону у футболі можна було започаткувати новий синдром, я б назвав його лондонським. На честь Арсенала, який лідирував, лідирував, а у підсумку втратив усі шанси та програв головному фавориту. Можливо, не сильнішому як команда (хоча спробуйте це сказати зараз, коли Ман Сіті йде на требл), але досвідченішому у цьому. Не хочу повторюватися, але Манчестер Сіті з'їв собаку на цьому.Подібне мало б трапитися в Італії, якби Ювентус не продовжив своє падіння, що супроводжується очковими штрафами. І все ще може трапитися у Німеччині - знаю я одного фана Дортмунду, який все ще в цьому не впевнений - чому маю бути впевнений я?Але на кого точно вплинув лондонський синдром - так це на Дніпро-1. Меншою мірою - на Зорю, бо все ж позиція інша. А ось Дніпро-1 - це чудова аналогія.Дніпро-1 виглядав напрочуд гарно під час осінньої частини сезону. Скажіть, що Олександр Кучер буде тим тренером, завдяки якому команда боротиметься за чемпіонство за три тури до кінця чемпіонату (та навіть зараз ще ж шанси лишилися!).Але давайте чесно. Це вже ж було (кучма.jpeg). Ось недавно Арсенал боровся з Ман Сіті: втрачав очки, десь виривав перемоги, але де очної зустрічі боровся й вірив. І все ж програв, після чого настав кінець.Не подобається ця аналогія? А як ось ця: Шахтар не програв жодного матчу в УПЛ у 2023 році. І якби не той погром з Феєнордом, то взагалі б була одна поразка. Звичайно, Шахтар не виглядав настільки переконливо, як Ман Сіті. А Ігор Йовічевич, за всієї поваги, навіть близько не стоїть до Пепа Гвардіоли.Але у Шахтаря завжди (брешу, це почалося завдяки Луческу) була ось ця ідентифікація, що це за команда. "Гдє, Дінамо, гдє", "Картонні чемпіони" - на це можна дивитися як на символ зневаги до прямого суперника, а можна - як на символ переваги. Нічого особистого: ви на першому місці, а ми все одно сильніші, ми обов'язково повернемося.Саме тому Шахтар у своїй новій історії ніколи не випадав з зони Ліги чемпіонів. Динамо - так, було, Шахтар - ні.Саме тому Шахтар у цей надважливий тур просто зробив від себе все належне і майже гарантував собі чемпіонство. Бо деякі речі передаються на рівні клубного ДНК.Шахтар нагадав мені ось це відчуття заздрості, коли у вирішальний момент саме вони виривають для себе потрібний результат та перемагають. Задовбали.Звичайно, цього допису могло й не бути, якби Зоря просто виконала свою роботу. Але чи могла це зробити Зоря? Чи могла не перегоріти? Я знаю, що Шахтар міг зібратися на цей матч і перемогти - так і сталося. P.S. Враховуючи "впевненість" у Дніпрі-1 та Зорі в кваліфікації Ліги чемпіонів, буде дуже кумедно спостерігати над тим, як команди боротимуться за третє місце і програватимуть - лише заради гарантії єврокубкової осені.