Індиферентність.Людською мовою - байдужість.Емоції від поразки України у грі проти Англії - це саме емоції байдужості. Тобто, їхня повна відсутність. У мене, у багатьох інших людей. Але, що найприкріше - у тренера, гравців, а ще задовго до цього в УАФ.Є такий дурний штамп "команда (підставити назву) програла матч ще до його початку". Це тим, кому не цікаво щось аналізувати, шукати причини поразки і чому щось пішло не так. Але відносно цього матчу хотілося б ним скористатися.Байдуже, чому Україна програла 0:2. Іншого підсумку, аніж поразки у цій грі ніхто ж не розраховував, чи не так?Байдуже, чому не було гри. Начебто ж тренером поставили Ротаня - тренера, який лише окреслює наявність стилю гри, але ж точно не теоретика якоїсь моделі.Байдуже насправді, чому всім байдуже. У Руслана Ротаня вже сьогодні - повернення до основної (основної ж?) роботи тренером молодіжної збірної. В УАФ - імітація перемовин з Сергієм Ребровим щодо призначення, у гравців - повернення до клубних справ.Уболівальникам взагалі зараз байдуже на футбол. Ну як, байдуже. Він міг подарувати приємні емоції, а так - не подарував нічого. Ну і ок.Головна проблема байдужості - це основна ознака того, що нічого хорошого далі не буде. Тобто, ти готовий до будь-якого подальшого підсумку. Зосереджений на зовсім іншому, а тут якось собі та й буде.Мені особисто прикро, що гра збірної України проти Англії - двох моїх (у минулому) найулюбленіших збірних - інакшого відчуття, ніж байдужість не викликала. А вам?