Знайомство Віктора Циганкова та Жирони проходить дуже добре.Циганков другий матч поспіль відзначається результативною дією за Жирону, вдруге грає в основі команди та вдруге перемагає у її складі. Що може бути кращим за це?Насправді, є один момент. Я б звернув увагу саме на гру Жирони та тренерську роботу Мічела. З переходом Циганкова я частіше (ну як, з нуля, чого тут приховувати) почав дивитися за матчами цієї команди. І я скажу, що мені справді дуже подобається.Так, гра Жирони небезгрішна. Так, середній рівень футболістів тут - це друга частина таблиці, хоч і не боротьба за виживання.Але Жирона показала дуже сильний футбол. Причому саме в плані гнучкості, у плані контролю гри, і це вже системне явище. Саме заслуга тренера у тому, як команда грає у цих поєдинках та здобуває результат. Звісно, без емоцій не обійшлося, і наприкінці матчу, коли голкіпер команди помилився, здавалося, що Жирона попливе і втратить результат - все ж ні, все склалося на їхню користь.Після перемоги Жирона лише десята, чотири очки відділяють від шостого місця. Навряд чи у клубі думають про єврокубки, але й не про зону вильоту. Команда виглядає досить сміливо, але й раціонально, не віддаючи всі сили. За це можна і порадіти у контексті Циганкова: він не перейшов в абсолютно слабку команду, але й може сам чимало дати для неї.