Наявність Марсело Б'єлси та Шона Дайча серед двох головних кандидатів на посаду тренера Евертона говорить про те, що в клубі й досі не розуміють, що робити і як рухатися.Лідс Марсело Б'єлси був цікавою командою з чітким баченням розвитку атаки. Але складною командою: не бачив, що саме було з ним у Чемпіоншипі, але спостерігаючи за матчами Лідса в АПЛ, складалося чітке розуміння: футболістам знадобився час, щоб зрозуміти вимоги Б'єлси, а самому тренеру - щоб побудувати команду, яка могла б грати у змістовний футбол.Шон Дайч для мене - повна протилежність Б'єлсі. Його футбол нецікавий, а простий як двері. Разом із тим, якщо дивитися за грою Бернлі, то цей простий футбол давав результат: Дайчу класно вдавалося організовувати гру і навіть виводити команду до єврокубків, що враховуючи бюджет клубу - велике досягнення.Що краще для Евертона та Миколенка? У мене тут одна й та ж відповідь: Дайч. Миколенко точно підійде під футбол Дайча, тоді як самому Віталію будуть краще зрозумілі вимоги потенційно нового тренера. Пробіг по флангу - виконав подачу і назад. Тут не варто очікувати моделей з латералями чи якогось специфічного футболу: Евертон у дуже великій дупі, щоб думати про щось гарне.Це не означає, що під керівництвом Дайча Евертон втримається в еліті, але й Б'єлса не зможе гарантувати це команді. Повторюся, але в Евертоні дефіцит атакувальних футболістів високого рівня, тож треба спрощувати гру з тим ресурсом, що є.Для Миколенка Дайч - це точно гарантія залишитися у складі. Бо якщо це буде Б'єлса, то таких гарантій точно немає: зліва цікавіше латералем (а така опція теж може знадобитися) виглядатиме Рубен Вінагре, та й сам Миколенко діяв не так вже й переконливо, виконуючи цю роль. У центрі захисту тим паче конкуренція буде вищою для Миколенка.Як би там не було, першим тестом для нового тренера Евертона стане Арсенал. А з цим складом там буде складно будь кому, навіть Томасу Тухелю.