Як наші предки ворожили, лікували та знімали зурочення хлібом?

Вчора говорили про магічні функції маку, а сьогодні розбираємо приклади лікувальної магії та ворожінь на хлібі.

Наприклад, на четвертому тижні Великого посту була традиція готувати спеціальний хліб у формі хрестів, куди під час формування встромляли зерна різних озимих культур. Якщо під час випікання якесь зерно згоряло, то вважалося, що на урожай цієї культури цього року чекати не варто.

Шматочки обрядових хлібів, як-от паска й карачун, наші прапрабабусі зберігали не просто так, а на випадок хвороби. Начебто вони мали цілющі властивості і могли відвернути недугу. Рецепт був універсальний і для людей, і для тварин: якщо хворіла худоба, їй теж давали з'їсти ці шматочки.

До речі, мед, який іноді запікали всередині різдвяного карачуна, мав специфічну функцію — ним лікували хвороби очей.

Хліб допомагав і від зурочення. Хворого ним «викачували» — проводили по тілу, щоб забрати негативну енергію. А після обряду цей хліб давали з'їсти собаці. Начебто пес мав «викашляти» чи «вигавкати» зурочення.

Якщо звичайний хліб раптом забували у печі, він ставав цілющим. Такий хліб називали «забудьком». Сім'я вже його не їла. Натомість давали хворим: начебто після цього недуга забуде про людину і відійде. Також «забудька» брали навесні, коли обходили поля, щоб гризуни забули дорогу до врожаю, а також щоб ниви оминули бурі.

Нагадування для тих, хто ще не встиг переглянути випуск «Український хліб в історії та обрядах: калита, коровай, забудько, дивень, побігун» з етнологинею Людмилою Герус — вмикайте епізод і дізнавайтеся ще більше цікавого про хліб в українській культурі.

Чи правда, що не всі господині вміли пекти паску й замовляли її у паскарів? Який хліб українці їли щодня, а який випікали лише на великі свята? Чому наречена сто років тому приходила до гостей не з паперовими запрошеннями, а з хлібом? Які магічні ритуали супроводжували процес випікання? Що спільного у короваю і корови?

Дивитися тут: https://youtu.be/2HmtSIkS2uo