Amor Fati | Медитація 1.«Коли Деметрій, знаний як Поліоркет, здобувши Мегару, запи...

Медитація 1.«Коли Деметрій, знаний як Поліоркет, здобувши Мегару, запитав філософа Стільбона, якими є його втрати: «Аніякими. – відповів той. – Усе моє – при мені». А тим часом усе його майно було розграбоване; дочок – забрав ворог; вітчизна опинилася під владою чужинця, а самого його, звисока поглядаючи, допитував цар в оточені переможного війська. Але Стільбон вирвав у царя перемогу і, дарма що у захопленому місті, постав перед ним не лише непереможеним, а й нічим не діткнутим. Бо ж мав при собі справжні добра, на які годі накласти руку, а те, що було сплюндровано й розграбовано, вважав не своїм, а таким, що долучилося, таким, що і приходить, і відходить на кивок долі; любив усе це, але не так, як люблять своїх, власне, - добре знав: що напливає ззовні, те вислизає з рук, непевне.»Цими рядками римський сенатор і філософ-стоїк Сенека наводить досить показовий приклад, коли, втративши практично все, філософ Стільбон продовжував перебувати в стані «доброго духа», адже розумів, що так звані «зовнішні блага» є мінливими та залежать від примх долі. Сьогодні є, а завтра – немає. Сьогодні так склались обставини, що маю дружину, дитину та власний будинок. А завтра може так статися, що все це втрачу. Нам, українцям, це чудово відомо.На думку стоїків ми ніколи не зможемо бути щасливими, якщо привʼязані до речей чи людей. Ні люди (навіть найрідніші), ні речі, ні обставини нам не належать. Якщо сьогодні ми маємо можливість проводити час із рідними та користуватися певним майном - чудово! Насолоджуємося цим! Але памʼятаємо, що це не більше, ніж гра долі. І завтра може статися так, що ми все втратимо. І це неодмінно станеться!Усе, що ми «маємо», насправді дано нам долею (Богом) у тимчасове користування. Прийде час і нам доведеться все повернути.Але це ж зовсім не привід засмучуватися! Навпаки, нам варто радіти цьому!Справжню цінність має те, що зникає! Кожна мить цінна тому, що йде… Не треба нічого тримати, неможна ні до чого привʼязуватися. Цінність не в тому, щоб володіти, а в тому, щоб відпускати.Хибна ілюзія, вважати що мета життя - це накопичувати будь-що (знання, речі, звʼязки, враження…). Насправді, мета життя - проживати, а проживати - це завжди віддавати: енергію, ресурси, час, здоровʼя…Ми все одно нічого не зможемо накопичити. У підсумку ми все віддамо! Такий закон! І чим раніше ми це збагнемо, тим швидше здобудемо радість та спокій.Тому віддаємо всього себе без залишку кожної миті свого життя!