🕯

Загальнонаціональна хвилина мовчання🥀

Сьогодні ми схиляємо голови у скорботі та вдячності, вшановуючи світлу пам’ять нашого земляка – Віталія Віталійовича Коломіна (13.12.1995 – 27.08.2024). Віталій народився 13 грудня 1995 року в селі Українське Пологівського району Запорізької області. Саме тут минули його дитячі роки, тут він навчився любити рідну землю, яка назавжди залишилася в його серці. Після початку повномасштабного вторгнення, у березні 2022 року, через російську окупацію території громади він був змушений залишити свій дім. Попри біль втрати, Віталій не опустив рук. Він долучився до відновлення зруйнованих будинків та інфраструктури Запоріжжя й області, допомагаючи людям повернути надію та віру в майбутнє. Найбільшою мрією Віталія було мирне життя для своїх дітей і близьких. Саме заради їхнього майбутнього у квітні 2024 року він добровільно став до лав Збройних Сил України. Солдат Віталій Коломін, позивний «Вітамін», проходив службу бійцем протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 6-ї десантно-штурмової роти 2-го десантно-штурмового батальйону 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Побратими знали його як надійного, мужнього й витривалого воїна, який ніколи не відступав перед небезпекою.27 серпня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Камишівка Суджанського району, Віталій Віталійович Коломін загинув, отримавши поранення, несумісні з життям. Пам’ять про Героя живе у серцях рідних, друзів, побратимів, жителів Пологівської громади та всіх, хто знав і поважав Віталія. Сьогодні, під час загальнонаціональної хвилини мовчання, зупинимося на мить і згадаємо воїна, який віддав найдорожче — власне життя — за свободу, незалежність і майбутнє України. Схиляємо голови у глибокій скорботі та безмежній вдячності. Вічна слава Герою. Вічна пам’ять Герою.