🇮🇷Іранські протести: зміна динамікиЗ моменту публікації цього посту минув тиждень, і ситуація змінилася докорінно. Звісно, ситуація on the ground значно відрізняється від вкидів про «міста під контролем протестувальників», але динаміка на посилення протестів очевидна. 6 січня, спадковий принц Ірану, Реза Пехлеві, закликав іранців приймати участь у скоординованих протестах о 20:00 в цей четвер та пʼятницю. Не дивлячись на те, що іранська опозиція є значно роздробленою (марксисти, монархісти, націоналісти, секулярні рухи), Реза залишається найбільш медійною персоною, що уособлює опозицію. Як наслідок, учорашній день ознаменувався найбільш гучними протестами, які, накінець, змогли мобілізувати значні верстви населення в Тегерані. Найбільш гарячими точками і досі залишається західний Іран (провінції Ілам, Керманшах, Лурестан і Хузестан), однак великі протести в столиці були необхідними заради переходу протестів на нову стадію.Вчора ввечері іранський режим запровадив тотальний блекаут, поклавши доступ до інтернету та мобільний звʼязок. Мої товариші вже майже добу не можуть звʼязатися з родичами з Ірану. На даний момент, лише деякі підконтрольні режиму новинні агентства/телеграм канали відновили публікацію дописів. Вочевидь, це було зроблено із метою унеможливити координацію та мобілізацію протестів опозиційними медіа, водночас повністю розвʼязуючи руки режиму на проведення більш жорстких репресій.На даний момент, мінімальні оцінки втрат вказують на 45 загиблих протестувальників, сотні осіб зазнали поранень, а понад 2000 були заарештовані. Скоріше за все, реальні показники значно гірше, після блекаута можливість до незалежного врахування жертв була втрачена. Для порівняння, під час протестів 2022 року було вбито мінімум 550 осіб.Що буде далі? Я все ще залишаюсь дуже скептичним щодо успіху протестів, поки що, влада була доволі «поблажлива» щодо протестуючих («поблажлива» по міркам кривавого іранського режиму»), але, скоріше за все, масштаб репресій після виключення комунікацій буде погіршуватися, і режим просто-напросто втопить опозицію в крові. Великим трікстером тут можуть стати можливі дії США/Ізраїлю по використанню слабкості режиму, чого, судячи по повідомленням NYT, серйозно побоюється іранська влада.
🇷🇴♻️ Нікушор Дан перезавантажує румунські спецслужбиПрезидент Нікушор Дан готує призначення нового керівництва Румунської розвідувальної служби (SRI) та Служби зовнішньої розвідки (SIE). Тож ці призначення є частиною більшого кадрового пакету, що обговорюється зараз, і головним гравцем тут є PSD, яка контролює Міністерство юстиції та має найбільшу фракцію в парламенті.Водночас постає питання: Наскільки будуть незалежними нові керівники спецслужб ? Нікушор приходив до влади на хвилі антикорупційної риторики та обіцянок очистити систему правосуддя від політичного впливу.Однак зараз він змушений торгуватися з PSD —партією, яка десятиліттями контролювала силові структури та прокуратуру. Те, що серед кандидатів на керівництво SRI розглядаються фігури з політичним бекграундом — викликає занепокоєння. Румунська розвідка після скандалів останніх років потребує професіоналізації, а не чергової хвилі політичних призначених людей, які будуть лояльними до тієї чи іншої партії. Паралельно Нікушор Дан готує референдум із питань правосуддя та консультується з тисячею суддів, які скаржаться на відсутність незалежності.Але чи може президент реально реформувати систему, якщо сам змушений домовлятися з PSD про ключові кадрові рішення ? Отож, тому Румунія зараз на роздоріжжі, і від того, кого Нікушор призначить керувати SRI та SIE, залежатиме, чи стануть ці служби інструментом держави, чи залишаться інструментом політичних партій.➡️🍷Підписатись на Винну політику
🇾🇪 Ситуація в ЄменіУ нас є три основні сторони конфлікту: хусити (підтримуються Іраном), Південна перехідна рада (або STC — сепаратисти, які прагнуть створити власну державу на півдні та підтримуються ОАЕ) і міжнародно визнаний уряд (підтримується Саудівською Аравією). Відійдемо від хуситів, оскільки там наразі спостерігається замороження конфлікту та стабілізація ліній фронту. Центральна конфронтація розгортається між двома альянсами: «Саудівська Аравія — уряд» і «STC — Об’єднані Арабські Емірати».Влітку 2025 року STC перейшли в наступ у Хадрамауті, і Саудівська Аравія побачила в цьому загрозу своїм кордонам. Коли уряд Ємену висунув ОАЕ ультиматум щодо виходу з країни, Саудівська Аравія відкрито його підтримала, і завдала удару по техніці ОАЕ, призначеній для STC, у порту Мукалла. Після виходу ОАЕ з Ємену STC майже одразу втратили Хадрамаут — ключовий нафтовий регіон країни. Під їхнім контролем поки що залишається завод зі скраплення природного газу в Балхафі — єдиний у Ємені, який уряд вирішив не атакувати. Саме нафта могла забезпечити економічне існування STC. Питання банального виживання держави на півдні Ємену упирається в природний газ, який потрібен місцевому населенню і водночас забезпечує STC певну легітимність.Саудівська Аравія намагається виступати регіональним гегемоном і диктувати «червоні лінії». Водночас підтримуваний нею уряд є проблемним через тісні контакти з партією «Іслах». «Іслах» пов’язана з «Братами-мусульманами» — ісламістськими демократами, які критикують арабські монархії. Якщо для країн Халіджу Іран є ворогом №1 зовнішнім, то «Брати-мусульмани» — ворог №1 внутрішній. У разі стабілізації Ємену на зміну хуситам може прийти нова проблема у вигляді ворожих Ріяду ісламістів.Найбільш імовірний сценарій — заморозка фронту, що дозволить STC існувати й підтримувати внутрішню стабільність. Такий варіант не руйнує відносини між Саудівською Аравією та ОАЕ, а також створює ситуацію паритету, за якої «Іслах» не становитимуть загрози для уряду. Менш імовірний сценарій — остаточне знищення STC і нав’язування ОАЕ участі в антихуситській коаліції, однак у такому разі доведеться підтримувати паритет із хуситами, які ослаблені після авіаударів ЦАХАЛу та США, так само як і їхній покровитель у Тегерані.#аналітика
🇾🇪🇾🇪Сепаратисти в Ємені оголошують про прийняття конституції незалежного півдняСепаратистський рух оголосив про прийняття конституції незалежної держави на півдні країни і зажадав від інших угруповань прийняти це рішення, що призвело до ескалації конфлікту, в якому протистоять одна одній держави Перської затоки — Саудівська Аравія та Об'єднані Арабські Емірати.Підтримувана ОАЕ Південна перехідна рада (ППР) назвала це оголошення декларацією незалежності півдня. Однак одразу не було зрозуміло, чи цей крок може бути реалізований, чи є він переважно символічним. Минулого місяця бойовики, пов'язані з ППР, захопили контроль над двома південними провінціями, які контролювали сили, підтримувані Саудівською Аравією, і зайняли президентський палац у головному місті півдня, Адені. Члени міжнародно визнаного уряду, який базувався в Адені, втекли до столиці Саудівської Аравії Ер-Ріяда.«Конституція» проголошує створення «Держави Південна Аравія», що охоплювала ту саму територію колишньої Народної Демократичної Республіки Ємен, незалежної південної держави, яка існувала з 1967 по 1990 рік.
🇮🇷Протести через падіння курсу іранської валюти поширилися по всій країні, посиливши тиск на уряд, який і без того бореться з економічною кризою та зруйнованою обороною після війни з ІзраїлемВідео, опубліковане в соціальних мережах, показує протести, що відбулися в понеділок у престижному торговому центрі поблизу великого базару в Тегерані. На одному з відео чутно, як демонстранти скандують «азаді» — фарсі, що означає «свобода». На іншому відео видно, як силовики в бронежилетах протистоять протестувальникам і застосовують сльозогінний газ. На острові Кешм, що на узбережжі Перської затоки, протестувальники вночі скандували «Смерть диктатору», а водії автомобілів сигналами підтримували їх, як показують інші підтверджені відеозаписи. У місті Хамедан на заході Ірану протестувальники скандували гасла з вимогою повернення династії Пахлаві, яка правила Іраном до того, як була повалена ісламською революцією 1979 року.Масштаби протестів не вдалося підтвердити, але вони спалахнули в ряді місць, що стало явним виразом невдоволення урядом. Вони були особливо помітними, оскільки уряд проводить широкомасштабні репресії проти дисидентів, заарештовуючи ключових опонентів і страчуючи найбільшу кількість людей за останні майже чотири десятиліття, намагаючись запобігти народному повстанню.
Розкол консервативного руху СШАДуже цікавим видався з'їзд TPUSA, який зібрав на сцені всіх медійних правих та консервативних спікерів США.Такер Карлсон отримав неймовірно мало, як для себе, підтримки. У своїй промові він агресивно почав захищати іслам та імідж мусульман, ніби підтверджуючи чутки про купівлю будинку у Катарі. Це буквально на одному тижні з двома ісламістськими терактами - у Сирії та Австралії.Консервативний Babylon Bee того ж дня випустив сатиричний пост про те, що на з'їзді Карлсон перервав виступ, щоб зробити намаз. Загалом, підтримка Катару та ісламу заходить людям із правого флангу ще гірше, ніж підтримка Путіна.Бен Шапіро прямо атакував Кендіс Оуенс, заявивши, що їхня критика та виступи завжди ґрунтувалися на статистиці та фактах, і це було стандартом консервативного руху, а Кендіс постійно вкидає дегенеративну конспірологію, яка ганьбить весь рух.Як приклад він навів її спроби звинуватити у вбивстві Чарлі Кірка, почергово, уряд Франції, Моссад і навіть його дружину Еріку.Рамасвамі заявив, що у правому русі США не може бути місця тим, хто поклоняється Сталіну або Гітлеру і тим, хто вітає дискримінацію за ознакою раси, як "позитивну", так і негативну.Можна сказати, що індусько-іудейське крило американського республіканізму в цей день атакувало ісламо-гройперське крило. Як би дико це не звучало.Нинішній правий фланг США завдячує своєю перемогою надширокій коаліції людей, які в нормі не можуть бути в одному русі. Довго триматися на спільному ворогові така строката компанія просто не може.Виключення хайпожерів, конспірологів та відверто куплених РФ, Китаєм та Катаром проксі є життєво важливим не тільки для майбутнього республіканської партії та американського консерватизму, але й для майбутнього США.via Borys MorozОстанній Капіталіст | MonoBase | Співпраця по рекламі
🇺🇸🌏Друга каденція Трампа змінює баланс США в Індо-Тихоокеанському регіоні⏺ Автором матеріалу є Дерек Ґроссман — професор політичних наук і міжнародних відносин Університету Південної Каліфорнії, колишній старший аналітик RAND та екс-брифінгер з розвідки для помічника міністра оборони США з питань безпеки в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.🇺🇸 У другій президентській каденції Дональд Трамп суттєво змінив підхід США до зовнішньої політики в Індо-Тихоокеанському регіоні. На відміну від першого терміну, процес ухвалення рішень майже повністю персоналізований, а ключові посадовці, які раніше стримували імпульсивні кроки президента, більше не відіграють системної ролі.✏️ Оприлюднена Стратегія національної безпеки США відображає ультрареалістичне бачення світу, у якому союзники й суперники оцінюються з точки зору безпосередньої вигоди для Вашингтона. Документ зосереджується на обмеженому колі загроз і містить значно м’якшу риторику щодо Китаю порівняно зі стратегією 2017 року.🤷♂️ Адміністрація Трампа також змістила стратегічний фокус із Індо-Тихоокеанського регіону на Західну півкулю. Основним завданням визначено стримування китайського впливу в Латинській Америці, що фактично формує нову версію доктрини Монро, тоді як Азія відійшла на другий план.👀 У Південно-Східній Азії політика США має вибірковий характер. Камбоджа стала несподіваним дипломатичним успіхом завдяки угоді про критичні мінерали, водночас відносини з В’єтнамом погіршилися через високі торговельні тарифи, що підштовхнуло Ханой до активнішого зближення з Пекіном.🇮🇳🇹🇼🇰🇵 У Південній Азії Вашингтон формально зберігає стратегічне партнерство з Індією, однак відносини залишаються напруженими через розбіжності щодо росії та паралельне зближення Трампа з Пакистаном. Водночас США й надалі покладаються на своїх ключових союзників і уважно стежать за ситуацією навколо Тайваню та ядерних програм Північної Кореї.
🇺🇸Республіканці морально готуються до поразки на проміжних виборах 2026 року Джо Грутерс голова Республіканського національного комітету, заявив, що «ми стоїмо перед майже неминучою поразкою» через історичні тенденції.Надзвичайно ненормально, що керівник передвиборчого апарату партії відкрито пророкує поразку своїм кандидатам. Це може ще більше пригнітити виборців Республіканської партії та спонукати законодавців до дострокового виходу на пенсію. Представники Bulwark говориди з республіканцями-конгресменами на цю тему. На їхню думку, головна причина, через яку республіканці, здається, приречені на поразку, — це не історичні тенденції проміжних виборів. Це світ, який Трамп створив для них, щоб вони могли в ньому діяти, особливо коли йдеться про доступність (affordability).«Його послання жахливе. Це абсолютна нісенітниця. «Доступність — це вигадка демократів»??? Та годі вже, — сказав один із стратегів, ветеран президентських і конгресових кампаній. — Це версія послання Байдена для людей без вищої освіти, і ми бачили, як добре це спрацювало... Ніхто не вірить, що економіка, а особливо доступність, покращуються».За словами одного стратега Республіканської партії, республіканці, ймовірно, опиняться в особливо скрутному становищі наступного року саме тому, що Трамп вимагає від них лояльності. «У минулих адміністраціях було прийнятно триматися на деякій відстані від президента», — сказав він. «Кандидат, який каже: «Так, можливо, мита — не найкраща ідея, з огляду на їхній вплив на ціни» або що-небудь подібне... З цією адміністрацією такого точно не буде». #США2026
🇲🇩😁 Попшой стверджує, що офіційного плану реінтеграції Придністров'я немає - і це формально правда, адже документу з підписами та печатками не існує. Однак Кишинів уже потрохи реалізує непублічну стратегію поступового економічного тиску. Якби план оприлюднили, Москва отримала б чіткі орієнтири для протидії, ЄС почав би вимагати термінів, а Тирасполь підготувався б до оборони. Замість цього Молдова рухається крок за кроком, адже спочатку нові митні правила, точкові санкції, контроль за експортом і залежність бізнесу ПМР від молдовських рішень.Придністров’я поступово стає економічно вразливим - експорт проходить через молдовські митниці, а санкції ЄС б’ють по ключових фігурах. Росія, зайнята війною та нестачею ресурсів, не може стабільно фінансувати регіон. Ситуація в Гагаузії показує тактику Кишинева, який встановлює економічний контроль, призначає "смотрящих", ізолює проросійських лідерів. тож та сама модель може бути застосована до Тирасполя.Зараз для Молдови відкрито унікальне вікно можливостей, адже Росія ослаблена війною з Україною, а Захід зацікавлений у стабілізації регіону. Отож, якщо Кишинів не скористається вчасно цим моментом, через кілька років Москва може відновити сили, а конфлікт законсервується ще на десятиліття. Саме тому процес прискорюється і вводняться нові санкції, посилює митний тиск, поглиблює координацію з ЄС та США. Розмови про мільярди євро — це скоріше сигнал партнерам, про те, що діяти треба зараз, поки є можливість реінтеграції. Вікно можливостей відкрите, але недовговічне.➡️🍷Підписатись на Винну політику
🇨🇳⚡️🇯🇵Пекін загострює конфлікт із Токіо та виносить суперечку щодо Тайваню в ООН🗣 Китай звернувся до Генсека ООН Антоніу Гутерреша зі звинуваченнями проти Японії, заявивши, що прем’єр-міністерка Санае Такаїчі нібито погрожує «збройним втручанням» у ситуацію навколо Тайваню. У листі посла КНР Фу Цуна йдеться, що слова Такаїчі про можливу військову відповідь Японії на напад Китаю на Тайвань є «серйозним порушенням міжнародного права» та посягають на «суверенітет і територіальну цілісність» КНР.⏺ Такаїчі, яка обійняла посаду в жовтні, відкинула політику стратегічної невизначеності, заявивши в парламенті, що напад Китаю на Тайвань може бути класифікований як загроза існуванню Японії, що юридично відкриває шлях для застосування Сил самооборони. Ці слова стали найбільш прямими за десятиліття і спричинили різке загострення відносин із Пекіном.❌ На тлі дипломатичної напруги Китай заявив про «серйозну шкоду» торговельній співпраці та почав скасовувати концерти японських артистів. Пекін зажадав, щоб Японія «припинила провокації» й відкликала свої «помилкові заяви», які, за словами посла Фу, «відкрито кидають виклик ключовим інтересам Китаю».✏️ Китай також апелює до історичних декларацій Каїро та Потсдама, які, на його думку, закріплюють повернення Тайваню Китаю. Водночас багато урядів вважають ці документи декларативними, а не юридично зобов’язуючими. Токійська сторона поки не надала офіційної реакції, але дипломатичний конфлікт перетворюється на найсерйозніше загострення між країнами за багато років.
