👆Верховний Суд і "лайк" у соцмережах
Тим часом за те, чого не зробив парламент, взявся Верховний Суд. Кілька місяців тому він висловив свою офіційну позицію стосовно справ про колабораційну діяльність.
Передусім вищий суд зобов'язав суди нижчого рівня під час вивчення таких справ ретельно перевіряти заяви обвинувачених про фізичний чи психічний примус в умовах окупації. Також судам рекомендовано не визнавати автоматично співпрацю з ворогом добровільною, якщо прокурори не надали неспростовних доказів, що примусу не було.
"Ми мусимо чітко відділити злочинні діяння від незлочинних. Потрібно з'ясувати, чи діяла особа за власною волею. Якщо ж вона діяла під впливом фізичного або психологічного примусу, то кримінального діяння немає", – наголошувала заступниця голови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Наталія Антонюк.
Верховний Суд також звернувся до прокурорів, аби ті ретельніше доводили прямий умисел особи, а не пропонували карати лише за сам факт працевлаштування на роботу на окупованих територіях.
Вищий суд наголосив, що такі ж правила мають бути і для директорів шкіл та дитячих садків, які працюють на окупованій території. За ці роки суд оголосив понад 200 вироків освітянам, з реальними термінами ув'язнення і конфіскацією майна, підрахували в Опендатабот.
Хоча у цій сфері, як виглядає, ознаки співпраці з окупаційною владою помітні більше, ніж будь-де. У Державному реєстрі судових справ практично у всіх вироках, що їх отримали директори шкіл, ми виявили одне і те ж формулювання: "сприяли впровадженню стандартів освіти країни-агресора".
Під це формулювання підпадає отримання російських підручників, навчання вчителів, складання навчальних планів, проведення різноманітних заходів, без чого жодна школа не обходиться.
"Така позиція Верховного Cуду - це великий крок вперед, - каже ВВС News Україна правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA Діана Депутат. - Ми в останні роки постійно наголошували на загальній атмосфері страху та примусу на окупованих територіях, яка має враховуватися під час розгляду справ про колабораційну діяльність. Бо будь-яке діяння, вчинене під примусом або в умовах крайньої необхідності згідно з Кримінальним кодексом не є кримінально протиправним".
Однак правозахисники переконані, що рішень Верховного Cуду недостатньо і парламент все ж має сказати своє слово про тих, хто на окупованих територіях здійснює, фактично, гуманатарні функції.
Ще одне рішення суду стосується так званого "інформаційного колабораціонізму". Дописи і "лайки" у телеграмі чи на інших платформах на підтримку окупанта автоматично вважалися кримінальним проступком. На початку широкомасштабної війни саме за такі дії карали найбільше.
Проте у травні Верховний Суд погодився, що обвинувачення у колабораційній діяльності не може ґрунтуватися лише на неперевірених публікаціях у Telegram-каналах без підтвердження викладеної в них інформації іншими доказами.
Діана Депутат каже, що в останні роки, зокрема, у 2025 році тенденції розгляду справ у судах помітно змінилися.
"Якщо у перші роки широкомасштабної війни ми спостерігали масові ухвалення вироків за колабораційну діяльність за частиною першою статті 111-1 КК України, зокрема за "лайк" чи коментарі у соціальних мережах, що кваліфікуються як кримінальний проступок, то зараз у судах першої інстанції в пріоритеті - розгляд справ щодо більш тяжких форм колабораційної діяльності - співпраці з окупаційною владою", - наголошує правозахисниця.
І з кожним роком окупації, до якої пристосовуються люди на Донбасі чи на інших частково окупованих територіях України, потреба пояснити, де реальна зрада, а де - виживання, ставатиме все гострішою.