Космос політики | Володимир Путін — людина, яка зламала Росію - The Wall Street JournalБ...

Володимир Путін — людина, яка зламала Росію - The Wall Street JournalБезвихідна ситуація з Україною — не єдина невдача, яка виснажує ресурси Москви.Раніше про таке годі було й думати. Понад десять років Путін випереджав західних лідерів і завдавав Заходу одну принизливу поразку за іншою. Він тонко й безжально аналізував своїх опонентів і перемагав у конфліктах. Серед його перемог – війна в Грузії в 2008 році, анексія Криму в 2014 й частини Донбасу, відродження російського впливу на Близькому Сході тоді, коли президент Обама відмовився втручатися у Сирію. Кремль також підтримав Лукашенка під час протестів у Білорусі та сприяв послабленню французького впливу в Африці – усе це, здавалося, наближало мету Путіна – відродити велику Росію.Та потім «майстер Кремля» припустився фатальної помилки: він недооцінив Україну. Мовляв, це не повноцінна країна, її народ – не націоналісти, а уряд – порожня оболонка.Це виявилося грубою помилкою. Українці показали себе готовими боротися й навіть померти за власну землю, яку Путін так зарозуміло зневажив. Її лідер, Володимир Зеленський, довів, що є талановитим політиком і дипломатом: йому вдалося втримати людей єдиними вдома й здобути широку міжнародну підтримку.«Бог війни», як відомо, мінливий: навесні та влітку російський наступ міг спричинити кризу в Україні. Однак навіть якби війська Путіна відновили хоча б якийсь наступальний імпульс, війна триває надто довго і є надто дорогою – російські сили виснажені, і будь-яка перемога буде лише пірровою. Набагато ймовірнішим є «заморожений» конфлікт, який і далі виснажуватиме людські та економічні ресурси Росії. І це серйозно ставить під загрозу владу Путіна та майбутнє самої Росії.При цьому Путін змушений спостерігати, як далі скорочується російський вплив у Європі. Поразка Віктора Орбана на угорських виборах позбавила Москву одного з останніх близьких союзників серед західних країн. Європейці, хоч і розділені через суперечки з США, знайшли можливості підтримувати Україну й, схоже, готові продовжувати це робити.Подібні тенденції видно й у інших країнах пострадянського простору. Вірменія та Азербайджан активно співпрацюють із Заходом. Деякі держави Центральної Азії мають тепер ближчі економічні зв’язки з Китаєм, ніж із Росією: вони підтримують будівництво трубопроводів до Європи в обхід РФ і залучають інвестиції з Туреччини та ЄС.На Близькому Сході та в Африці російські проєкти також зазнали невдач. Довірений союзник Путіна Башар Асад втратив владу в Сирії. Росія не може впливати на конфлікт між США та Іраном. А в Африці кілька військових невдач, зокрема в Малі, підірвали престиж РФ і розчарували тамтешніх лідерів, які розраховували на значну підтримку від Москви у боротьбі з джихадистами.Водночас війна в Україні поглиблює демографічну кризу Росії. Сотні тисяч чоловіків призовного віку загинули на фронті; сотні тисяч інших, багато з яких – найосвіченіші, втекли з країни, щоб не стати «гарматним м’ясом». Водночас чисельність етнічних росіян (слов’ян) стрімко скорочується, а частка мусульманських меншин зростає.Усі ці тенденції загрожують не лише Путіну, а й самій Росії: це може стати кризою рівня розпаду СРСР. Російська економіка й надалі належить до однієї із найслабших у світі. На заході її оточує ворожа Європа, на сході – дуже амбітний Китай. Всередині країни етнічні меншини перебувають у невдоволенні й почуваються пригніченими. Якщо ж ідея «великої Росії», на якій ґрунтувалася ідеологія Путіна, зазнає краху, його наступникам буде важко втримати навіть те, що залишиться від імперії.В таких умовах повідомлення про те, що Путін посилює свою охорону і все частіше ховається в бункерах, видаються цілком логічними.Втім хитрого лідера Кремля ще рано списувати з рахунків. Якою б не була оцінка його моралі, Путін неодноразово демонстрував сміливість і майстерність. Проте якщо він не знайде в собі сил і винахідливості, щоб вибратися з цієї пастки, його можуть запам’ятати саме як того, за чиєї влади Росія, нарешті й безповоротно, втратила статус великої держави.