Космос політики | Частина 7Після оксамитових і не дуже революцій у східноєвропейських са...

Частина 7Після оксамитових і не дуже революцій у східноєвропейських сателітах кінця 1980-х, у 1991 розвалився і сам Радянський Союз.Прикметно, що дехто з істориків називає другу половину 1980-х і початок 1990-х часом третьої нафтової кризи, результатом якої став розпад радянської імперії.25 грудня 1991 року прапор СРСР із серпом та молотом, що майорів над Кремлем, опустили, а на його місці з'явився російський триколор.Можна повторити?Чи може повторитися цей нафтовий гамбіт?Багато хто вважає, що це було б можливо, якщо говорити про сучасну Росію, економіка якої, як і СРСР, живиться за рахунок продажу енергоресурсів, - і переважно нафти (після того, як РФ втратила свого найбільшого газового клієнта – Європу)."Російська економіка є залежною від природних ресурсів країни, так само, як це було за часів Радянського Союзу. Її зростання залежить від цін на нафту, які доклалися до розпаду Радянської імперії і можуть покласти край нинішнім спробам Володимира Путіна відновити режим. Саме нафта може позбавити російського диктатора реваншистських амбіцій", – вважає голова Офісу українського президента Єрмак.Проте саме нафтові санкції, як виглядає, даються особливо важко і європейським союзникам України, і США. Вони є, але виглядають половинчастими.А тому Росія й надалі отримує десятки мільярдів доларів за свою нафту, які може спрямовувати на подальше фінансування війни проти України.Одразу після початку другого терміну президента Трампа у січні 2025 року та його заяв у стилі "Drill, baby, drill" і певних сигналів із Саудівської Аравії, багато хто почав запитувати, чи не хоче новий старий американський президент повторити успіх Рейгана?Проте нічого кардинального з нафтовим видобутком так і не сталося.Замість цього вже у березні Трамп у телефонній розмові із Путіним домовлялися про переговори про мир в Україні десь "на Близькому сході".Вдруге питання нафти стало актуальним влітку цього року, коли президент США пригрозив застосувати проти Росії так звані вторинні санкції – до країн, що продовжують торгувати із нею.Було зрозуміло, що йдеться переважно про нафту, експорт якої й досі приносить Кремлю десятки мільярдів доларів.Після цих заяв світові ринки затамували подих, Кремль витримував красномовну паузу, але врешті президент Путін отримав червону доріжку, рукостискання і навіть спільний проїзд у лімузині американського президента під час переговорів на Алясці.А міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров приїхав туди у светрі з написом СРСР.За збігом обставин з того часу українські удари по російській нафтовидобувній та транспортній інфраструктурі активізувалися.Помітною є також і болісна реакція Москви на ці удари.Але чи буде їх достатньо для того, аби фінансування воєнних видатків стало недоступною розкішшю для російської економіки – велике питання.