Космос політики | Різні сценарії конфлікту мають різну ймовірність. Найбільш імовірний в...

👆Різні сценарії конфлікту мають різну ймовірність. Найбільш імовірний варіант передбачає ескалацію в сірій зоні: пропаганда, кібератаки, перебої в торгівлі та подальші удари по пов'язаних з Азербайджаном енергетичних об'єктах за кордоном. Такі заходи є дешевими, їх можна заперечити, і вони вже помітні. Менш імовірними, але все ж можливими є поновлення зіткнень на кордоні між Вірменією та Азербайджаном, особливо в Сиуніку, якщо мирні переговори зайдуть у глухий кут. Пряме військове зіткнення між Росією та Азербайджаном залишається малоймовірним, зважаючи на перенапружені ресурси Росії та трикутник безпеки Баку, що складається з Туреччини, Пакистану та Ізраїлю. Проте не можна виключати морські інциденти в Каспійському морі або удари, які можна було б заперечити. На внутрішньому рівні риторика Алієва про готовність знаходить відгук у громадськості. Баку також прагне збалансувати делікатні зовнішні пріоритети: забезпечення довгострокових газових контрактів з ЄС, управління напруженими відносинами з Іраном та стримування претензій Вірменії, не відштовхуючи західних партнерів.Спостерігачі відзначають, що інформаційні кампанії Росії проти Азербайджану разюче схожі на її передвоєнні наративи проти України. Обидві країни зображуються як невдячні держави, що переписують історію, звинувачуються в русофобії та подаються як маріонетки Заходу. В обох випадках меншини використовуються як об’єкти російського «захисту». Різниця полягає в союзах Азербайджану. На відміну від України в 2021–2022 роках, Баку має вигідні зобов’язання щодо безпеки з Туреччиною, міцні оборонні партнерства з Пакистаном та Ізраїлем, а також важелі впливу через енергетичні зв’язки з ЄС. Ці фактори роблять повномасштабне вторгнення Росії вкрай малоймовірним, навіть якщо пропаганда та непрямий тиск посиляться.Проте ризики залишаються. Удари по азербайджанській енергетичній інфраструктурі в Україні або Грузії можуть спровокувати відповідні дії, що потенційно може призвести до зіткнень у Каспійському регіоні.Конфлікти на кордоні з Вірменією можуть більш безпосередньо залучити Росію. Інформаційна війна — фейкові новини, переслідування діаспори або конфлікти в посольствах — може перерости в дипломатичні або збройні інциденти. Іран додає ще один рівень напруженості, оскільки Москва і Тегеран все більше координують свої дії, що підвищує ймовірність тристоронніх конфліктів.Загальна картина є чіткою. Росія готує ґрунт для посилення тиску на Азербайджан, використовуючи звичну тактику: делегітимізація його незалежності, представлення його як маріонетки Заходу та звинувачення у ворожості до російських інтересів. Для Азербайджану викликом буде збереження стримувального ефекту без ескалації до прямої конфронтації, покладаючись на свої союзи та енергетичну дипломатію, щоб збалансувати рішучість та обережність.Найбільш імовірним сценарієм майбутнього є не відкрита війна, а тривала конкуренція в сірій зоні — кіберпереслідування, енергетичні удари, дезінформація та дипломатичний тиск. Проте риторика про «постійну готовність до війни» є більш ніж символічною. Вона відображає як усвідомлення Азербайджаном тактики Росії, так і його рішучість забезпечити, щоб суверенітет Баку та його регіональний статус після 2023 року не були підірвані.