Космос політики | Іранський режим, який стає дедалі більш недієздатним, не може сподіват...

👆Іранський режим, який стає дедалі більш недієздатним, не може сподіватися на подальше придушення громадського інакомислення. З кожним новим днем правління Верховного лідера аятоли Алі Хаменеї, який керував Ісламською Республікою 36 з 46 років і якому цього місяця виповнюється 86 років, наближається до завершення. Після того, як Хаменеї зійде з дистанції, військові, які в свою чергу поділені на ідеологічний Корпус вартових ісламської революції і професійніший Артеш (регулярні збройні сили), швидше за все, стануть основою режиму, замінюючи духовенство. Це, м'яко кажучи, крихкий механізм. Найважливіше те, що Тегеран повинен уникнути ситуації, коли смерть Хаменеї стане приводом для громадського повстання, оскільки країна перейде до нової і складної схеми розподілу влади. Таким чином, Іран потребує послаблення санкцій, щоб покращити внутрішню економічну і політичну ситуацію до того, як почнеться криза спадкоємності.Збереження режиму завжди було головною метою Ісламської Республіки. Вона ніколи не виходила з режиму виживання, тому що її ідеологія так і не прижилася всередині країни. Криза легітимності ускладнюється нездатністю побудувати життєздатну економіку, що є наслідком ревізіоністської позиції та перманентної конфронтації зі США і ширшим регіоном. З 2002 року Тегеран використовував свою ядерну програму для отримання часткового послаблення санкцій. Зараз ця стратегія зайшла в глухий кут. Іран втратив важелі впливу. Він у відчаї, як ніколи, але будь-яка видимість капітуляції може призвести до краху режиму. Ось чому американо-іранські переговори - це не просто розробка угоди, як у випадку з американо-російською дипломатією.У Вашингтоні існують розбіжності щодо обсягу та умов угоди, але розбіжності в Тегерані набагато гірші. Геополітичні реалії не дозволяють Ірану піти на поступки. Але внутрішня неузгодженість режиму і можливість неправильного сприйняття підвищують ризик того, що Іран прорахується. Провал дипломатії, швидше за все, призведе до війни.Тим часом переговори на технічному і політичному рівнях просуватимуться повільно. У найкращому випадку, в результаті домовленостей буде заблоковано розвиток ядерного потенціалу Ірану в обмін на обмежене послаблення санкцій. Але що б не сталося, стратегічне оточення Ірану стоїть на порозі драматичних змін.