Частина 5Нарешті, глобальна роль долара постраждає, якщо США будуть сприйматися як такі, що повертаються спиною до своїх союзників. Країни зберігають валюту своїх партнерів по альянсу в якості резервів і використовують її в міжнародних розрахунках. Ці партнери не тільки розглядаються як надійні розпорядники своїх зовнішніх балансів, але й використання валюти свого союзника сприймається партнером як прояв добросовісності. Перед Першою світовою війною члени Троїстого союзу (Німеччина, Австро-Угорщина та Італія) і Антанти (Франція, Великобританія та Росія) тримали в якості валютних резервів валюти своїх партнерів по альянсу. Інші країни тримали як резерви валюти країн, з якими вони мали домовленості про безпеку. У 1930-х роках не лише країни Співдружності та Імперії, але й чимало інших союзників Великої Британії зберігали свої резерви в Лондоні і прив'язували свої обмінні курси до фунтів стерлінгів у рамках угоди, відомої під назвою «стерлінгова зона». У 1960-х роках уряди Німеччини та Японії підтримували долар, допомагаючи зберегти його статус міжнародної валюти, оскільки вони надавали великого значення своєму оборонному союзу зі Сполученими Штатами і, зокрема, американським військовим силам, розміщеним на їхньому узбережжі. Сьогодні Тайвань, Південна Корея і Японія тримають непропорційно велику частку своїх золотовалютних резервів у доларах, оскільки вони залежать від безпекової парасольки США. Після того, як в Овальному кабінеті Трампа стався конфлікт з Володимиром Зеленським та умиротворення Росії, уявлення про те, що політика альянсів важлива для статусу міжнародної валюти, ось-ось пройде перевірку реальними обставинами. Зрештою, доля долара залежатиме від готовності американських лідерів підтримувати верховенство права, поважати поділ влади та виконувати зобов'язання країни перед іноземними партнерами. Це залежатиме від готовності Конгресу, судів і громадськості твердо стояти на своєму. Хто б міг подумати, що до цього дійде?