☝️Сьогодні парламентську більшість контролює партія «Дія і солідарність», створена Маєю Санду, яка самотужки сформувала уряд. Нещодавнє опитування показало, що в майбутньому парламенті вона не збереже комфортну монобільшість – перевага буде на боці опозиційних партій.Нещодавня президентська кампанія в Молдові показала високий рівень протестного голосування. Президентка Санду не змогла переобратися в першому турі, на що дуже розраховувала її команда. У другому турі їй протистояв недосвідчений Олександр Стояногло, який, однак, усередині країни отримав більше голосів, ніж Мая Санду. Чинна президентка здобула перемогу завдяки підтримці діаспори.Тут важливо зазначити, що опонент Санду показав настільки вражаючий результат не тому, що він був популярним, а з тієї причини, що він увібрав у себе протестні голоси. І це не його заслуга, а результат, на який останні чотири роки працювала чинна влада. Мая Санду та її партія розігнали очікування, пообіцявши реформи, боротьбу з корупцією та бідністю, але не змогли підкріпити слова справами.Реформа юстиції забуксувала, як і антикорупційні розслідування. Натомість зростають відтік населення і ціни. Економіка країни завмерла і не демонструє ознак пожвавлення. У 2022 році вона зросла лише на 0,7 відсотка, а за підсумками 2024 року очікується скромне зростання лише на 2,2 відсотка. Ці цифри говорять самі за себе. І виправдовувати такий скромний результат тим, що республіка страждає від війни в сусідній країні, вже не дуже виходить. До того ж в Україні, яка воює з Росією, зростання економіки становило майже вдвічі більше.У цих умовах влада не придумала нічого кращого, ніж оголосити про підвищення зарплат чиновникам, суддям і прокурорам. При цьому вона не може знайти кошти, щоб достатньою мірою підвищити оклади, наприклад, вчителям, через що останні збираються вийти на протести. Сьогодні більша частина населення Молдови, як вказує свіжа соціологія, вважає, що країна рухається в неправильному напрямку. Кількість незадоволених може зрости, якщо керівництво країни й надалі робитиме помилки, в яких, окрім самих себе, більше звинувачувати нема кого.На щастя для правлячої команди, молдавська опозиція ще слабкіша, ніж влада. Вона не здатна об’єднуватися, не креативна, пасивна і, по суті, крім гасла «геть Санду та її партію», не пропонує жодних виразних рішень складних і гострих проблем. Можна констатувати, що сьогодні сила молдавської влади саме в слабкості її опонентів. Це погано і для влади, і для опозиції, і для країни загалом: при такому розкладі відсутня конкуренція ідей – її підміняють взаємними звинуваченнями.Але це зовсім не означає, що нинішній статус-кво не може змінитися. Нещодавні президентські вибори стали вельми переконливим доказом того, що альтернатива може з’явитися буквально з нізвідки, як з’явився Олександр Стояногло, який змусив неабияк понервувати і президентку Маю Санду, і її соратників.Підписатись на «Космос політики»