ВОЛГОВ: sapienti sat | Літні табори для черкеської молоді – один з інструментів формування ло...

Літні табори для черкеської молоді – один з інструментів формування лояльних до москви еліт та застосування «м’якої сили». Час канікул – традиційна пора роботи з молодіжними лідерами та активістами.Формування лояльного ставлення до імперії, що вчинила геноцид проти черкеського народу та спричинила його масову імміграцію, є одним з напрямків діяльності місцевих прокремлівських етнічних організацій. Так у Кабардино-Балкарії вчергове був проведений «Лагерь соотечественников». Цей спільний проєкт Міністерства у справах національностей та громадських проєктів КБР та Міжнародної черкеської асоціації реалізується в республіці з 2005 року. До участі у таборуванні запрошуються представники діаспор з Туреччини, Сирії, інших країн. Офіційно заявлена мета – тісно познайомитись з історією та культурою предків, на власні очі побачити красу своєї історичної батьківщини та різноманіття її природи. Протягом чого учасники проходять відповідну ідеологічну обробку. Насамперед завдяки своїм «підсадженим» колегам. Адже разом з йорданськими кабардинцями красотами Чегемської ущелини насолоджувався активіст «Движения первых» Андрій Чепурко, юний колабораціоніст з окупованого росіянами Скадовська.В той час як у Туреччини мешкає багатомільйонна адизька діаспора, в самій Адигеї кількість представників цього етносу становить близько 115 тисяч осіб. Це лише чверть населення республіки. Що відповідно призводить до розмивання ідентичності. Запобігти цьому покликаний молодіжний етнокультурний табір "Адиге Хабзе". Цього року він зібрав ще більше учасників і розширив свою географію. Серед учасників є представники Карачаєво-Черкесії та Кабардино-Балкарії. Організатором заходу виступив Проєктний офіс АРІГІ спільно з Адигською Міжнародною Академією наук та Адиге Хасе-Черкеський парламент. Усі ці організації декларують серед своїх цілей збереження та розвиток адигської мови. Проте, як показує досвід України, без політизації національних рухів – москва буде це дозволяти їм це робити рівно у тому обсязі, який не буде загрожувати імперській політиці щодо поневолених народів.