Полтавська обласна прокуратура | Сьогодні, символічно у День юриста, провів лекцію для студентів юридич...

Сьогодні, символічно у День юриста, провів лекцію для студентів юридичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка. Я прийшов до них, в першу чергу, не як Генеральний прокурор, а як людина, яка колись теж сиділа в такій самій аудиторії, маючи лише амбіції та принципи. Говорили і про професію, і про виклики, і про мрії.Незважаючи на юний вік, думки у всіх дорослі. Чи не перше питання, яке прозвучало: "Розкажіть про заочне правосуддя?". Говорили про підозри та вироки російським військовим in absentia. Про те, як ми їх ідентифікуємо, збираємо і документуємо докази, як відбуваються судові засідання. Ще одне з цікавих і як ніколи актуальних запитань - бюрократія в органах прокуратури.Тішить, що молодь турбують такі теми. Це демонструє залученість. Розповів, що сьогодні ми спрощуємо бюрократію і автоматизуємо процеси: поставив завдання максимально прибрати паперовий документообіг і зменшити навантаження на співробітників. Бюрократія, як той вірус при лікуванні - чинить опір, не здається. Але я впевнений, щоб подолати бюрократію потрібні лише бажання і готовність приймати рішення та брати на себе відповідальність.Звісно, одвічне питання - повернення довіри до органів прокуратури. Довіра - це те, за що треба боротися. На жаль, часто система спрацьовувала несправедливо. Але сьогодні ми робимо усе, аби це змінити. В тому числі і власним прикладом.Нещодавно я брав участь у судових засіданнях щодо вбивства дитини. Підлітка, який минулого місяця міг би святкувати своє 18-річчя, але йому назавжди залишиться 16. Його зухвало і жорстоко позбавили життя, а адвокати обвинуваченого зловживали своїм правом. Я бачив біль батьків, їх образу на “систему” і відчайдушний пошук справедливості. Так, в результаті ми отримали вирок - довічне позбавлення волі. Це покарання максимально наближене до справедливості, але не рівне їй. Бо життя дитини не можна виміряти жодним строком. Проте, бодай на якийсь відсоток, ми відновили віру у правосуддя. Ця історія - нагадування нам всім: ми боремося не просто за статті закону, а за людські долі та відновлення довіри. І сьогодні для мене один з пріоритетів — справи щодо дітей. Бо дуже часто права обвинувачених ставлять вище, за права дитини, життя якої втрачено. Саме через справи і досягнення справедливих результатів будемо повертати довіру, через відновлення справедливості. Іншого не дано.  В цілому, це був незвичний, але надзвичайно цікавий і корисний досвід спілкування для мене. Сьогоднішні студенти, які обирають правознавчі спеціальності, це не просто молодь, яка здобуває диплом. Це серйозні особистості, які критично мислять і усвідомлюють всю важливість і виклики професії. Запитання, які сьогодні я почув, яскраво ілюструють світогляд, який вселяє впевненість у майбутньому правосудді. Сучасна молодь, демонструє високий рівень громадянської свідомості та нетерпимості до корупції та несправедливості. І це точно про морально стійкий фундамент і принциповість майбутніх правників.