Дівчина на ковзанахЯк ніч окутує в покору,Міста і села в зимній сон,Приємно інколи знадворуПройтися в сніговий сезон.Я бачу часу незворотністьІ помічаю плин років,Прогулюю свою самотністьСтежиною свої слідів.Мені приємно наодинці,Все менше чути гул машин,Пустинно в парку, на зупинці,Здається, в місті я один.Поверхня місяця плямистаМоє освітлює лице,І тут я бачу, скраю містаБлищить під льодом озерце!А там здаля, на шклі із льоду,Ніби не бачить рубежі,На ковзанах швидких, по ходу,Дівчина крутить віражі.Дрібні крижинки льодоставуВід тих дівчачих ковзанів,Утворюють свою загравуНа фоні зоряних вогнів.Мене вона не помічає:Струнка постава, плавний крок,Дівчи́на кригу приручаєІ їй показує танок!А я здаля спостерігаю,Як ковзани скрегочуть лід,Дівчи́ні тій не заважаю,Бо те катання, як політ.Ніби спинили обертанняЗірки та місяць в далечі,Все дивляться на те катання,Ті опівнічні глядачі.У ніч ясну і ту хвилину,Коли вже сни побачив хтось,Незвичну, в ковзанах дівчи́нуМені зустріти довелось...Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі