КорольНа трон зійшов колись король,І владу він над царством мав.Важка йому дісталась роль,Яку від батька вспадкував.Хоч молодим правитель був,Та справедливим був також,Повагу люду він здобувІ шану знатних всіх вельмож.Були поблизу й лицеміри,Давали з користі порад:Хотіли короля довіри,Щоб був зручним для них уклад.В палаці пишному, із злата,Для короля зібрали бал.Зійшлася знатність вся багата,Й красунь всіляких повен зал.Щоб міг король собі обрати,Красуню голубої крові,І королевою назвати,І можна навіть без любові.Ніхто не знав, про таємницю,Яку володар їхній мав:Про тиху й молоду служницю,Яку з дитинства він кохав.Він взяв за руку ту дівчину,До трону посадив свого,І всім озвучив в ту хвилину,Що королева це його.Казали радники й князі,«Не пара дівчина оця,Вона працює у «грязі»,Не йди ти з нею до вінця».Володар став на п’єдестал,Сказав – і стихли всі ураз,Спокійно й грізно, на весь зал:«Вона чистіша усіх вас!»Вельможі стихли всі в поклоні,Що грають другорядну роль,Бо сила справжня не в короні,В своєму слові він король.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі