Почну служити з понеділкаПочну служити з понеділка,Сьогодні — ще моє життя.Ще кличе світ, ще гріє звичка,Ще не готове каяття.Почну служити з понеділка,Коли мине тривог тягар,Коли душа моя без крикуЗнайде у тиші Божий дар.Почну служити… Так казалаЯ вже не раз, і вже не два.Та знову серце відкладало,І гасли тихо ці слова.А дні ішли. Ішли без жалю.Їх не вернути, не спинить.Вчорашній день упав за гранню,Його навіки загубить.І кожен ранок — наче милість,І кожен подих — наче шанс,А я чекала, все барилась,Немовби маю вічний час.Та хто сказав, що буде завтра?Хто дав гарантію на день?Чому ж душа така упертаІ йде від Божих одкровень?Адже Христос не з понеділкаПішов на муки, на хреста.Він не сказав: «Я почекаю»,Його любов була свята.Він бачив біль. Він бачив втому.Він знав ціну Свого шляху.Та йшов вперед, щоб дать спасінняТому, хто впав в гріха пітьму.Його тримали не цвяхами —Любов тримала на хресті.І кожен подих був заради,Щоб дати шанс тобі й мені.Щоб я, загублена в тривогах,Знайшла дорогу у пітьмі,Щоб я не впала при дорозі,А мала світло у житті.Він мовчки біль терпів і муку,Не відступив, не повернув.І простягнув до мене руку,І в очі з болем зазирнув.Немов питав: «Чому чекаєш?Чому лиш завтра хочеш жить?Хіба не бачиш — Я сьогодніПрийшов, щоб душу воскресить?Хіба не бачиш — час минає,І кожна мить — це дар тобі?Чому ж ти серце закриваєшІ не довіришся Мені?Почни служити вже сьогодні,На понеділок не зважай,Не відкладай життя на потім,Скоріш до Бога поспішай.Господь чекає вже сьогодні,Не з дат, не з планів, не «колись»,Він кличе ніжно: «Йди сьогодні,Не відкладай, а повернись».Бо кожна мить — це дар безцінний,Який назад не повернуть.І краще «зараз» стати вірним,Ніж «потім» знову обмануть.© Олексишина Дарина@poesiaGod