Почну служити з понеділка

Почну служити з понеділка,Сьогодні — ще моє життя. Ще кличе світ, ще гріє звичка,Ще не готове каяття. Почну служити з понеділка,Коли мине тривог тягар,Коли душа моя без крикуЗнайде у тиші Божий дар. Почну служити… Так казалаЯ вже не раз, і вже не два. Та знову серце відкладало,І гасли тихо ці слова. А дні ішли. Ішли без жалю. Їх не вернути, не спинить. Вчорашній день упав за гранню,Його навіки загубить. І кожен ранок — наче милість,І кожен подих — наче шанс,А я чекала, все барилась,Немовби маю вічний час. Та хто сказав, що буде завтра? Хто дав гарантію на день? Чому ж душа така упертаІ йде від Божих одкровень? Адже Христос не з понеділкаПішов на муки, на хреста. Він не сказав: «Я почекаю»,Його любов була свята. Він бачив біль. Він бачив втому. Він знав ціну Свого шляху. Та йшов вперед, щоб дать спасінняТому, хто впав в гріха пітьму. Його тримали не цвяхами —Любов тримала на хресті. І кожен подих був заради,Щоб дати шанс тобі й мені. Щоб я, загублена в тривогах,Знайшла дорогу у пітьмі,Щоб я не впала при дорозі,А мала світло у житті. Він мовчки біль терпів і муку,Не відступив, не повернув. І простягнув до мене руку,І в очі з болем зазирнув. Немов питав: «Чому чекаєш? Чому лиш завтра хочеш жить? Хіба не бачиш — Я сьогодніПрийшов, щоб душу воскресить? Хіба не бачиш — час минає,І кожна мить — це дар тобі? Чому ж ти серце закриваєшІ не довіришся Мені? Почни служити вже сьогодні,На понеділок не зважай,Не відкладай життя на потім,Скоріш до Бога поспішай. Господь чекає вже сьогодні,Не з дат, не з планів, не «колись»,Він кличе ніжно: «Йди сьогодні,Не відкладай, а повернись». Бо кожна мить — це дар безцінний,Який назад не повернуть. І краще «зараз» стати вірним,Ніж «потім» знову обмануть.© Олексишина Дарина@poesiaGod