Я вчуся...наче маленька дитина.Ось знову крок, один і другий, третій...Іду вперед, а там то яма, то рівнинаСпека, холод, вітер й дощик щедрий.І кожен крок сильнішим мене робить,Спочатку йти було зовсім незручно,Й здавалось: Зупинись, вже досить!Й не раз стискала біль беззвучно...Я наче дитина вивчаю життя.І кожен незграбний мій крокВ далеке летить забуття,Напам'ять взамін давши новий урок...Дивлюсь у минуле, і там бачу ями,Які по своїй же вині не змогла обминутьЯ бачу там слід, що іде вже не прямо,То іправо, то вліво сліди вже ведуть.Дивлюся назад і бачу там сльози,І безлічі бачу помилок своїх.А там: то пустеля була, а були і грозиІ все це робило сильнішими кроки мої...Я бачу той шлях, по якім довелося іти,І квіти на ньому не завжди росли.Дорога ота, що веде до метиІ кожен свою може в світі знайтиА я все ще вчуся. Мій же Вчитель-Він, Той, що ходити мене научивСьогодні назву Його - мій ВідкупительДля мене бо нову дорогу відкрив.Дивлюся назад, і я можу сказати:"Те, що я не могла розуміти душею,Те Ти Духом відкрив, щоб палати,Я могла благодаттю Твоєю"Хто я є, і сказати що можу?Живучи на землі я пізнала одне:Те, що я у житті цім проходжуВ свій час користь мені принесе!20.09.25Ліда Мельник@poesiaGod