Батьківська любов Роки ідуть і час так скоро лине, І є всьому початок і кінець.Життя іде. Життя неначе плине,Порушується тихий ритм сердець.Цей стук у грудях наших роздається, Життя іде - і змінюються дати, І що було - до віку не вернетьсяЙ які безповоротні наші втрати!Та раптом серце знов заниєІ б'ється тихо так: ледь-ледь,Немовби вогник той жевріє,Але життя іде, іде вперід.Або ж те серце сильно стугонить, Немов спокою в нім немає.Біжить, біжить... Сказати б: "Ти куди?"Неначе хтось його наздоганяє.Вже скільки раз оспівана булаВелика жертва - мамина любов, А я про ту, що сили додала,Що батьківська в ній нутрує кров.Ну хто сказав, що батько так не любить?Звідки взялась оця гірка напасть? Що й не всміхнеться так, й не приголубитьЯк зможе мама,- мама все віддасть.Його любов завжди є поміж нами, Нагадую про неї знов і знов.Бо то не менша жертва, ніж у мами, То жертва ця - то батьківська любов.В житті бувають бурі, зливи й грозиІ батько тихо-тихо все знесе.Ніхто не бачить, як проллє він сльозиУ ніч і в темінь їх він понесе.Він тихо-тихо в самоті поплачеІ гірко-гірко схлипне він не раз,Ніхто його не чув, ніхто не бачивІ прийде знов, немовби все гаразд.І тільки темна ніч і ясні зоріПобачать сльози в батьківських очах,Та вітерець зворушить сиві скроніІ висушить сльозу й змахне з чола.Лице його суворим нам здається, Немов нема в нім ласки і тепла,А в очі глянь - й струна душі озветься, Бо очі ці з любові і добра.Дітей своїх, дорослих чи малечі, Хвороби їхні, лихо їхнє все,Зваливши на свої могутні плечі, Немов гігант, потужно понесе.І часто не витримують ті плечі -І не стає мужів цих на Землі, Що простягали руки вдень і вночіДо неба, за жінок й дітей своїх.Бува ж біда - як камінь на груді, Й розпука, й відчай подих враз заб'є.Ні з чим не порівняють їх тодіЛюбов й терпіння батько віддає.Де слів знайти і як про те сказати, Щоб зло нікому з слова не зросло?Чомусь так повелось, що вдів багато, Вдівців - так мало, їх мале число!Тож хто сказав, що батько так не любить?Я ревно нагадаю знов і знов.Глянь в рідні очі - і хай мов приголубить, Могутня й тиха - батьківська любов...