Батьківська любов Роки ідуть і час так скоро лине, І є всьому початок і кінець. Життя іде. Життя неначе плине,Порушується тихий ритм сердець. Цей стук у грудях наших роздається, Життя іде - і змінюються дати, І що було - до віку не вернетьсяЙ які безповоротні наші втрати! Та раптом серце знов заниєІ б'ється тихо так: ледь-ледь,Немовби вогник той жевріє,Але життя іде, іде вперід. Або ж те серце сильно стугонить, Немов спокою в нім немає. Біжить, біжить... Сказати б: "Ти куди?"Неначе хтось його наздоганяє. Вже скільки раз оспівана булаВелика жертва - мамина любов, А я про ту, що сили додала,Що батьківська в ній нутрує кров. Ну хто сказав, що батько так не любить? Звідки взялась оця гірка напасть? Що й не всміхнеться так, й не приголубитьЯк зможе мама,- мама все віддасть. Його любов завжди є поміж нами, Нагадую про неї знов і знов. Бо то не менша жертва, ніж у мами, То жертва ця - то батьківська любов. В житті бувають бурі, зливи й грозиІ батько тихо-тихо все знесе. Ніхто не бачить, як проллє він сльозиУ ніч і в темінь їх він понесе. Він тихо-тихо в самоті поплачеІ гірко-гірко схлипне він не раз,Ніхто його не чув, ніхто не бачивІ прийде знов, немовби все гаразд. І тільки темна ніч і ясні зоріПобачать сльози в батьківських очах,Та вітерець зворушить сиві скроніІ висушить сльозу й змахне з чола. Лице його суворим нам здається, Немов нема в нім ласки і тепла,А в очі глянь - й струна душі озветься, Бо очі ці з любові і добра. Дітей своїх, дорослих чи малечі, Хвороби їхні, лихо їхнє все,Зваливши на свої могутні плечі, Немов гігант, потужно понесе. І часто не витримують ті плечі -І не стає мужів цих на Землі, Що простягали руки вдень і вночіДо неба, за жінок й дітей своїх. Бува ж біда - як камінь на груді, Й розпука, й відчай подих враз заб'є. Ні з чим не порівняють їх тодіЛюбов й терпіння батько віддає. Де слів знайти і як про те сказати, Щоб зло нікому з слова не зросло? Чомусь так повелось, що вдів багато, Вдівців - так мало, їх мале число! Тож хто сказав, що батько так не любить? Я ревно нагадаю знов і знов. Глянь в рідні очі - і хай мов приголубить, Могутня й тиха - батьківська любов...