А я було зневірилася… Тихо й простоЯ раптом перестала Богу довірятьВ душі моїй ставало темно й пусто,І я відчула, що втрачаю благодатьНі, я не впала, навіть не спіткнуласьІ я несла хреста до вічної мети,Але дитяча віра похитнулась,Чим далі йшла, тим важче було йтиГірка зневіра так закралася нежданоВ моєму серці своє місце зайнялаЯ вірила у Хрест, в спасіння мені дане,Я вірила у Бога, але віри не йняла…Звідкіль цей гіркий корінь в мені взявся,Та майже з незначних дрібниць…Коли мій гіркий плач у небо знявсяКоли я перед Богом пала ницьВін промовчав мені у ту хвилинуМій Бог мені не відповів…Гірке мовчання не одну годину«Довірся Богу» - дух мені велівТа так не раз, не два, бувало частоЩо я молюся, а мій Бог мовчитьІ раптом віри обірвалося намисто,І на устах молитва не бринить…Я перестала Господа благати,Я перестала щось Його проситьГірка зневіра закувала серце в грати«кому ти молишся, твій Бог мовчить,Ти не достойна. Бог тебе не чує» …Та раптом я побачила ХристаЯк Він дорогою страждань крокуєЯк Він висить на дереві хрестаЯ раптом стала свідком Його мукиЙого молитви в Гефсіманії, в садуЯк Він до неба зводить Свої руки«Нехай мине ця чаша. Ні! Піду…»Невже це Бог Христа не чує,Невже Його молитва звук пустий,Він на Голгофі, смерть Його чатує,«О, не покинь Мене, Отець благий,О, не покинь!» – та небо потемнілоОтець залишив сина на хрестіІ серце боляче стискалось і щемілоНевже Бог не почув слова святі.«Ні, Я почув, та важко було чутиЙ кидати Сина у останній смертний час,Я можу відповіді і не дати,Але я завжди, діти, пам’ятаю вас.Буває так, що й треба промовчати,Щоб віра стала золотим литтямКоли ти від зневіри будеш знемагати,Я буду поруч, ти лиш вір Мені, дитя»А я було зневірилася, Боже.Пробач зневіру, і прости за всеІ серце іншого промовити не зможе« Я ВІРЮ БОГУ!!! ВІРЮ, НАД УСЕ!!!»© Тетяна Владова@poesiaGod