ВІА ДОЛОРОСАНа сторінках Євангельського словаЗаписано чимало про Христа. Але у мене повість дещо нова,Так жахлива і така проста. Її слова не можуть пояснити,Її лиш серце може віднайти. Тому попрошу слухати відкритоВсе, що я хочу вам розповісти. Закрийте очі і відчуйте тихоЗ чутливим серцем весь смертельний жах,Який в той вечір на Ісуса дихавІ про який не пишеться в книжках. Ходім зі мною. Чуєте, регочать? Рипить нещадно катівський батіг! З’єднались регіт й стогін серед ночі. З’єднались смерть і світло, святість й гріх. А Він іде, хоч тіло кровоточить. Скрегочуть зуби… «Боже, як болить…»І запах крові різав Йому очі,І мовив тихо: «Пити! Дайте пить…»Засохлі губи лопали від спеки,І теліпались м’ясива шматки. А до Голгофи йти ще так далеко… І так печуть оголені кістки… Він ніс хреста. Каміння впилось в п’яти,Точилась кров з Його побитих ніг. Він стільки падав, стільки хотів встати. Він так хотів піднятись, а не міг… Пробили руки. А народ регочить:«Зійди з хреста, якщо ти Божий Син!»А Він мовчав, до неба звівши очі,Залишений, обпльований, один… Залізні цвяхи розривали жили,І нагло ліз у рани сухий пил. Звисало, як ганчір’я, Його тіло,А Він ледь мовив: «Боже мій, дай сил…»… Ви бачили колись півмертву мати? Ви чули істеричний її плач? Бо її Сина розіп’яли кАти,А Він за них молив Отця «Пробач»… Вона, якби могла, то замість НьогоНе пожаліла б власного життя. І краще б їй пробили руки, ноги… Хай би вона, та не її Дитя… Але не їй – Йому шипи терновіПробили вени, череп і виски,І це Ісус в однім єдинім словіПодарував спасіння на віки. Ви уявіть, що Він був Сином неба,А Йому Батько навіть не поміг… А Він страждав за мене і за тебе,А Він тоді помер за людський гріх. І запалилось зарево багряне,І землетрус піднявся із основ… Цінуй Христову жертву, Його рани… Бо, як не це, то що ж тоді любов?© Анастасія Ткаченко @poesiaGod#Пасха@poesiaGod