ВІА ДОЛОРОСАНа сторінках Євангельського словаЗаписано чимало про Христа.Але у мене повість дещо нова,Так жахлива і така проста.Її слова не можуть пояснити,Її лиш серце може віднайти.Тому попрошу слухати відкритоВсе, що я хочу вам розповісти.Закрийте очі і відчуйте тихоЗ чутливим серцем весь смертельний жах,Який в той вечір на Ісуса дихавІ про який не пишеться в книжках.Ходім зі мною. Чуєте, регочать?Рипить нещадно катівський батіг!З’єднались регіт й стогін серед ночі.З’єднались смерть і світло, святість й гріх.А Він іде, хоч тіло кровоточить.Скрегочуть зуби… «Боже, як болить…»І запах крові різав Йому очі,І мовив тихо: «Пити! Дайте пить…»Засохлі губи лопали від спеки,І теліпались м’ясива шматки.А до Голгофи йти ще так далеко…І так печуть оголені кістки…Він ніс хреста. Каміння впилось в п’яти,Точилась кров з Його побитих ніг.Він стільки падав, стільки хотів встати.Він так хотів піднятись, а не міг…Пробили руки. А народ регочить:«Зійди з хреста, якщо ти Божий Син!»А Він мовчав, до неба звівши очі,Залишений, обпльований, один…Залізні цвяхи розривали жили,І нагло ліз у рани сухий пил.Звисало, як ганчір’я, Його тіло,А Він ледь мовив: «Боже мій, дай сил…»…Ви бачили колись півмертву мати?Ви чули істеричний її плач?Бо її Сина розіп’яли кАти,А Він за них молив Отця «Пробач»…Вона, якби могла, то замість НьогоНе пожаліла б власного життя.І краще б їй пробили руки, ноги…Хай би вона, та не її Дитя…Але не їй – Йому шипи терновіПробили вени, череп і виски,І це Ісус в однім єдинім словіПодарував спасіння на віки.Ви уявіть, що Він був Сином неба,А Йому Батько навіть не поміг…А Він страждав за мене і за тебе,А Він тоді помер за людський гріх.І запалилось зарево багряне,І землетрус піднявся із основ…Цінуй Христову жертву, Його рани…Бо, як не це, то що ж тоді любов?© Анастасія Ткаченко @poesiaGod#Пасха@poesiaGod