Святитель Спиридон Триміфунтський народився наприкінці III століття на острові Кіпр. Про його життя до висвячення відомостей збереглося мало. Відомо, що він був пастухом, мав дружину і дітей. Усі свої кошти він віддавав на потреби ближніх і мандрівників. За це Господь винагородив його даром чудотворіння: він зціляв невиліковно хворих і виганяв бісів.Після смерті дружини, за часів царювання імператора Константина Великого (306–337), він був обраний єпископом міста Триміфунта. У сані єпископа святитель не змінив свого способу життя, поєднавши пастирське служіння з ділами милосердя.За свідченням церковних істориків, святитель Спиридон 325 року брав участь у діяннях I Вселенського Собору. На Соборі святитель вступив у змагання з грецьким філософом, який захищав Арієву єресь. Проста промова святителя Спиридона показала всім неміч людської мудрості перед Премудрістю Божою. Внаслідок бесіди противник православ’я став його ревним захисником і прийняв Святе Хрещення.На тому самому Соборі святитель Спиридон явив проти аріан наочний доказ Єдності у Святій Трійці. Він узяв у руки цеглу і стиснув її. Миттєво вийшов із неї вгору вогонь, вода потекла вниз, а глина залишилася в руках чудотворця. “Це три стихії, а цегла одна, — сказав тоді святитель Спиридон, — так і в Пресвятій Трійці — Три Особи, а Божество Єдине”.Святитель з великою любов’ю дбав про свою паству. По його молитві посуха змінювалася рясним життєдайним дощем, а безперервні дощі змінювалися теплою, сухою погодою. Він також молитвою зціляв хворих і виганяв бісів.Одного разу до святителя Спиридона прийшла жінка з мертвою дитиною на руках, просячи його заступництва. Помолившись, він повернув немовля до життя. Мати, вражена радістю, впала бездиханною. Але молитва угодника Божого повернула життя і їй.Як повідомляє історик Созомен, у святого був звичай із зібраного врожаю одну частину роздавати бідним, а іншу віддавати нужденним у борг. Сам він особисто нічого не давав. Святитель просто показував вхід до комори, де кожен міг узяти, скільки потрібно, і потім повернути так само, без перевірки та звіту.Окрім того, по його молитві під час посух, що часто загрожували острову Кіпр, ішов дощ. Через це святителя Спиридона часто порівнюють з пророкм Ілією.Усе життя святителя вражає дивовижною простотою і силою чудотворіння, дарованою йому від Господа. За словом святителя оживали мертві, втихали стихії, руйнувалися ідоли. Коли в Александрії патріарх скликав Собор заради розтрощення ідолів і капищ, по молитвам отців Собору впали всі ідоли, окрім одного, найшанованішого. Патріархові у видінні було відкрито, що ідол цей залишився для того, аби бути розтрощеним святителем Спиридоном Триміфунтським. Викликаний Собором святитель сів на корабель. Коли корабель пристав до берега і святитель ступив на землю, ідол в Александрії зі всіма жертовниками впав у порох, чим сповістив патріарха та всіх єпископів про наближення святителя Спиридона.У праведності і святості прожив святий Спиридон земне життя і в молитві віддав душу свою Господу близько 348 року. Мощі його спочивають на острові Корфу в церкві його імені (окрім правої руки, яка в Римі).