Звільнення від авторитету. Наскрізний сюжет європейської інтелектуальної думки. Процес поступового визволення, що почався ще у давніх Афінах. До того як з`явилася усім відома людина, яка ставила незручні запитання, рання Еллада існувала на принципах усепроникного міфологізму. Усе життя людини було підкорене авторитету абсолютів, питання про світ завжди були направлені на зовнішнє, а принципи існування зливалися у міфологічний синкретизм – усебічне злиття різних форм та змістів. Усе довкола було сповнене богів.Згодом замість міфологічного мислення приходить філософське. Фалес каже: «Все є вода». Анаксімен перебиває: «Ні, усе є повітря». Перші філософи ще не повністю відриваються від міфології, але вже шукають пояснення в природі, а не лише в примхах богів. Настає час Сократа та його відомого призова Nosce te ipsum – «пізнай себе». Погляди Сократа констатують що істинна починається не з зовнішнього авторитету, а з внутрішнього пошуку. Вона народжується в діалозі, у сумніві, у відкритості до власної думки. За ці погляди Сократ буде покараний. Сократ помирає, а разом із ним закінчується перша спроба визволити людину від влади природи. Право відповідати на питання про те, хто має визначати істину бере на себе християнська традиція, а церковна етика визначає, що вважати істинним, як трактувати тексти та які межі інтерпретації допустимі. Ця ситуація триватиме аж до XVI століття, коли ми бачимо поступове підваження цих авторитетів і розгортання повторного процесу звільнення.Читайте повну статтю під назвою «Що спільного між Роланом Бартом, Ніцше та добою Реформаторства?» на нашому сайті.