«Історія Пелопонеської війни» Тукидіда назавжди лишиться дзеркалом людської природи, у якому війна постає не як випадковий вибух насильства, а як закономірний прояв амбіцій, страхів і жаги влади. Праця про неминучість конфлікту там, де люди прагнуть панування чи свободи. Тукидід, сам вигнанець і свідок катастрофи Атен, залишив нам не лише опис подій, а суворий діагноз: історія — це поле боротьби, в якій людина виявляє свою найглибшу сутність.Читаючи його сьогодні, ми впізнаємо знайомі риси сучасного світу: великі держави, які диктують умови та малі народи, що опиняються перед вибором — коритися чи боротися. Наприклад, у «Мелоському діалозі» звучить фраза, яка й нині незмінно-актуальна: «Сильні роблять те, що можуть, а слабкі терплять те, що мусять». У ній закладено універсальний закон геополітики, який ні час, ні цивілізаційний поступ не відмінили. І ми бачимо, наскільки актуальним залишається це твердження у світі, де справедливість так часто підпорядкована силі.Але головне — Тукидід вчить не відчайові, а ясності. Його суворий реалізм — це нагадування: щоб вижити й перемогти, треба дивитися на речі такими, якими вони є, а не якими хотілося б їх бачити. Його «Історія» — не лише про Грецію V століття, а про нас самих, про наше сьогодення і наше завтра. Це книга, що змушує ставити незручні запитання: чи ми навчилися чогось за ці два з половиною тисячоліття?https://plomin.club/history-of-the-peloponnesian-war/Переклад: Віталій ЗалозецькийНауковий редактор: Назар Ващишин