🍙: Я отак іноді задумуюсь про те, що протягом решти життя потрібно буде пахати як кінь на якійсь рандомній роботі, бо я навряд-чи піду працювати по своїй творчій професії, і на мене накатує такий жосткий депресняк це просто не передати словами. З'являється ось це відчуття що усі ці малюнки, увесь прогрес, радість своїм гарним картинкам просто йде насмарку і я могла б витрачати свій час на щось корисніше і краще, аніж потім розчаровуватися що у мене на це більше не буде сил і часу.
Я зараз досі навчаюся і у мене, на щастя, нема таких забот, але страх, який з'являється при такому рандомному припадку усвідомлення, зокрема усього свого майбутнього, просто не описати словами. Я так хотіла б просто усе життя малювати гарні картинки за гроші і мати аудиторію і взагалі отримувати від усього кайф, але зараз тупо неможливо ніде просунутися, не кажучи вже про те, що зараз комішкни як такі не ціняться, а якщо і ціняться, то конкуренція величезна. Це вже не кажучи про те, як дебільно влаштована уся ця штука з іноземними картками і ти постійно живеш в страху що твій пейпал заблокують, чи амовник не зможе надіслати кошти, тощо (спочатку б знайти тих замовників.) І мені так страшно що я буду працювати на якійсь бомжатській роботі ще й через свій невпевнений характер просто добиває. Боюсь дорослішати попри те, що скоро вже 18 і це просто так харить, бо раніше такого не було.
Загалом писала сюди щоб знайти однодумців, або людей у кого були схожі почуття, думки, що ви можете розповісти? Можливо як перебороли цей страх? Що вам допомагає заспокоїтися з цього приводу?
Ще дуже цікаво почути кількість людей, які працюють саме в своє задоволення, де ви працюєте і чи вистачає вам за це грошей на комфортне життя?
#питання