Наймати треба людей з України, а не цих… хто у Варшаві та на Балі!

Впізнали цитату? Давайте для максимальної чесності покажу її повністю:«Без негативу і без хейту, але щиро не розумію: чому українські бізнеси наймають маркетологів, які живуть не в Україні, а гріють дупу на Балі, тусуються у Варшаві і… не розуміють сьогоднішні реалії бізнесу в Україні?! Вони ж не розуміють контекст! Ви повинні наймати маркетологів, які зараз в Україні!»Це з відео колеги, яке добряче тригернуло і тих, хто в Україні, і тих, хто ні. Я теж тригернулася! І засмутилася — трохи нижче напишу, чому. Давайте звіримося. Я напишу, який посил тут бачу, а ви мені в коментарях скажете — співпало у нас чи ні)▫️

Образа через «несправедливість»

Мені здається, у Дениса тут є злість і зрозуміле роздратування. Ось я в Україні, в об’єктивно важких умовах, включно з банальними побутовими, і мені, МЕНІ, потрібна підтримка. Роботою, грошима, оферами. Чому ж НАШІ бізнеси звертаються до маркетологів, які «ситі, у теплі, в безпеці»? Хіба ви, самі проходячи через ті самі проблеми, не хочете взяти в команду людину, яка з вами в одному човні? І це дуже зрозуміла психологічна реакція. Хтось забирає ЙОГО хліб + здається, що немає жодної об’єктивної причини обирати тих, хто виїхав.▫️

Бажання «присоромити»

Можливо, Денису здається, що своїм відео він зараз відкриє всім очі, бізнеси присоромляться, повиганяють своїх «неукраїнських» маркетологів і прийдуть до нього та інших по типу нього. Звісно, за цим зазвичай ховається власна поранена самооцінка й его. Десь дуже глибоко має з’явитися болісний висновок: я що, гірший за них? Навіть в умовах, коли я об’єктивно вибір №1, бо це по-людськи, обирають не мене? Насправді ж ситуація зовсім про інше. І засмутилася я якраз через те, що знову якісь абсолютно базові речі ігноруються і не розуміються. Чому маркетологи забирають його хліб? Тому що бізнеси наймають співробітників не з етики, жалості, благодійності тощо. Точніше, іноді вони так роблять, але це погано закінчується — наприклад, на Заході з’являється все більше кейсів про шкоду найму за квотами (коли обирають кандидата з «меншинств», хоча він об’єктивно менш скіловий, досвідчений і підходящий на позицію). Якщо звертатися до теорії маркетингу й економіки — бізнесу потрібен найкращий варіант для розв’язання конкретних задач, що впливають на прибуток. І тут маркетолог в еміграції виграє хоча б за рахунок стабільності — у нього є світло, вода, інтернет, а ймовірність форс-мажорів і випадіння з процесів мінімальна. Так, в еміграції теж несолодко, але, здається, тут усі адекватні й розуміють, у чому різниця між бюрократичними складнощами тощо і життям під ракетами. Повторюся. Бізнесу потрібен стабільний співробітник, і якщо він зараз у стабільному контексті — він, як правило, стабільніший і краще працює — він дає цінність. А контекст життя в Україні маркетолог в еміграції теж відчуває. Тим більше зараз, в епоху соцмереж і real life трансляції всього. Чи розумію я обурення Дениса? Ще й як. Дуже йому співчуваю і бажаю йому (і всім нам, українцям), повернення до нормального життя. Чи згодна я з Денисом? На жаль, ні. Мені як підприємцю байдуже, де сидять мої співробітники — хоч в Атлантиді. Але якщо я з ними заробляю більше, я буду з ними. Аналогічно: якщо моя команда в Харкові і, попри всі труднощі, дають більше, ніж інші — я буду з ними. Будь-який бізнес тримається за цінного співробітника. Якщо з людиною вигідно працювати, їй запропонують кращі умови, проявлять максимум розуміння, підтримають тощо. Він закриває мою потребу (гроші в касі), я — його (стабільна зарплата, бонуси, премії, допомога). Це дорослий світ, ребята. І ми — дорослі. Нам подобається, що ми нікому нічого не винні, але й нам ніхто нічого не винен. Бізнес має обирати розумом, інакше він прогорить. І всі найняті з жалості й сорому залишаться ні з чим. Тому спіч хороший, емоційний, але я бачу тут абсолютне нерозуміння того, навіщо бізнесу підрядник. У коментарях можна насварити мене за цинізм😁👇