Учора ввечері ми пшикнули Тихону в ніс солоною водою, хоча він був сильно проти, кричав і викручувався. Завдяки цьому він нарешті почав дихати носом і заснув.Це типова тема на Школі для батьків: дорослі впевнені, що можуть отак діяти з дітьми, а потім дивуються, що в якийсь момент дитина йде у жорсткий атказняк. "Чому він нічого не хоче навіть спробувати? Я ж знаю, що потім йому сподобається, і раніше вже так бувало".І отут вилізають нюанси.1. Кількість ситуацій тиску.Ми сотні разів не зробили якісь речі, які "треба", але Тихон не хотів. Не вдягали зайвий раз. Не відволікали від його справ. І звісно що не годували, коли не просив.Якщо подивитися уважно, дітям щодня роблять десятки втручань через насильство. Майже все це можна не робити.2. Якщо людина не відчула незадоволену потребу, цінність її задоволення мінімальна.Тихон мав можливість максимально відчути дискомфорт від не зробленої дії: не міг нормально їсти груди і не міг заснути. Я пройшов 3000 кроків із ним на руках, поки він намагався заснути і не міг.3. Детальні, правдиві та зрозумілі для дитини пояснення.Тишко просив допомоги (поки що це в основному виражається як "е" і "дир-дир", але ми розуміємо сенс у контексті), і кілька разів отримав пояснення, чому в цій ситуації допоможе саме спрей, а трактор або мультики не допоможуть.4. Відчуття власної свободи і водночас довіра, що батьки дійсно хочуть зробити краще, дійсно чують потреби і дійсно мають хороші рішення.У нього багатий досвід таких ситуацій, коли ми не втручаємося і даємо відчути реальність. Не хочеш вдягатися – ідеш на вулицю голим і вже відчувши дискомфорт вдягаєш одяг.Все це формує довіру: він знає, що ми не робимо поганого, усі втручання дійсно мають сенс, і його почують.5. Ми в одному човні.А ще я двічі запшикав ніс собі. Не зробив вигляд, а по-справжньому. Це цінний момент приєднання, але не може бути основою побудови взаємодії.Насправді найперше тут – це відсутність дитячої їжі. Вся їжа вдома підходить усім.Якщо є все це, зазвичай він погоджується зробити навіть те, що не хоче. Зараз його настрій був складнішим і ми зробили вольове рішення застосувати силу.Не знаю, чи можна з малюками на 100% обійтися без цього. Важливо не перетинати межу, коли щодня виявляється "треба" робити десятки різних речей і дитину до них змушують лише тому, що батькам так всралося. До речі, він швидко заспокоївся, прийняв моє пояснення, що дійсно стало легше дихати і вже за кілька хвилин заснув.А зранку перше, що зробив – показав Олі на пшикалку, сказав "пш-пш", а потім "аааа". Тобто чітко описав, що після спрею він заснув._Думаю, Тихон – вагома причина, чому я збираю на екскаватор для будівництва укріплень. Він їх дуже любить. Чверть суми вже є, банка тут: https://send.monobank.ua/jar/52tDzeCLKAПоловину суми донату можна зарахувати як оплату за навчання у мене.